УКРАЇНА. Перший національний конгрес з питань паліативної допомоги

 

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого забезпечити максимально можливу якість життя паліативних хворих і членів їхніх родин, шляхомзапобігання та полегшення страждань, завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню симптомів болю та розладів функцій органів та систем, проведення адекватних лікувальних заходів, симптоматичної (ад’ювантної) терапії та догляду, надання психологічної, соціальної, духовної та моральної підтримки. Обов’язок держави забезпечити доступність професійної паліативної допомоги, незалежно від віку, нозологічної категорії захворювання, соціального статусу, національності, релігійних та політичних переконань, місця проживання хворого тощо. Отже, паліативна допомога це симбіоз медичної, соціальної, моральної, психологічної та духовної діяльності людей.

 26-27 вересня в м. Ірпінь відбувся Перший національний конгрес з питань паліативної допомоги. В роботі конгресу взяли участь фахівці з України, США, Великобританії, Італії, Франції, Польщі, Росії та Білорусі. Організаторами конгресу виступили Всеукраїнська громадська організація «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги», Міністерство охорони здоров’я; конгрес пройшов за сприяння Міністерства соціальної політики України, Національної академії медичних наук України, Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Інституту паліативної та хоспісної медицини, Міжнародного фонду «Відродження» та Європейської асоціації  паліативної допомоги (EAPC). З початком роботи Конгрес привітали Президент України Віктор Янукович, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, Міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова.

  

  Важливою складовою паліативної допомоги є церква. Тому показово, що Конгрес об’єднав усі релігійні конфесії України.  З переднім словом перед учасниками конференції виступив блаженніший Любомир Гузар, прозвучали привітання від Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України (КП) Філарета УПЦ (К) і Митрополита Української православної церкви московського патріархату (МП) Володимира. Представники цих церков узяли участь у роботі конгресу. Від міжнародної громадської організації "Міжнародна асоціація "Здоровя суспільства" участь брав віце-президент (Україна) Царенко А.В.

 

  На Конгресі розглядалися такі питання:

 Контроль за обігом наркотичних засобів в медичній сфері: перешкоди доступу до лікарських засобів та шляхи вирішення.

Паліативна допомога для ВІЛ-інфікованих осіб;

Стандарти надання паліативної допомоги вдома та в стаціонарі;

Особливості надання паліативної допомоги в міській та сільській місцевості;

Соціальна складова паліативної допомоги;

Взаємодія медичної та соціальної служб при організації системи паліативної допомоги;.

Роль Церков та релігійних організацій в системі паліативної допомоги;

 Впродовж останніх трьох десятиріч в Україні спостерігається несприятлива демографічна ситуація, яка відзначається невпинним постарінням населення і зростанням питомої ваги осіб,  які страждають на важкі хронічні невиліковні хвороби, в першу чергу, на злоякісні новоутворення.

 Як засвідчує статистика, сьогодні в Україні чисельність людей у віці від 60 років та старших становить 10 млн.,  а від 75 років і старших близько 3 мільйонів осіб. Це зумовлює збільшення загальної смертності населення України. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, близько 5% осіб, що старші 60 років, потребують паліативної допомоги, а у віці після 75 років питома вага таких людей зростає до 60%.

 Тож у зв’язку із загальним старінням населення, суттєво змінюються типи захворювань, які зумовлюють смертність пацієнтів, та супроводжуються тяжкими фізичними і психо-емоційними стражданнями людей в останні місяці життя. Крім цього, щороку збільшується кількість хворих на останніх стадіях СНІДу та туберкульозу з множинною і розширеною медикаментозною стійкістю.

 Дані експертів Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» свідчать, що впродовж останніх 5 років близько 1,5 - 2 мільйона пацієнтів та членів їхніх родин щорічно потребують паліативної допомоги, мета якої полегшити фізичний біль хворих і надати їм та їхнім родинам психологічну та духовну підтримку. Однак повністю ці потреби українська медицина забезпечити не в змозі. Найперше – через брак спеціальних установ, кваліфікованих працівників, а також через недоступність якісних методів знеболення.

 Кількість паліативних відділень та хоспісів в Україні не відповідає цивілізованим вимогам, адже за експертними даними, в Україні функціонують близько 20 закладів, які можуть бути ідентифіковані як хоспіси та відділення паліативної допомоги, у яких розгорнуто близько 850 хоспісних ліжок, за мінімальної потреби – 4,5 тис. ліжок. Та головною проблемою хоспісів є не лише їхня кількість, але й недофінансування. Адже зараз на харчування одного пацієнта київського хоспісу виділяють щодня лише 13 гривень.

 Системи паліативної допомоги у різних країнах перебувають на різних стадіях розвитку. Проте усі спеціалізовані служби паліативної допомоги повинні мати у своєму розпорядженні кваліфіковані та вмотивовані лікарські і сестринські кадри, забезпечення ефективними анальгетиками, можливість залучати до надання паліативної допомоги психологів та соціальних працівників, священнослужителів та волонтерів, які одержали спеціальну підготовку.

 З цією метою необхідно здійснювати координацію та консолідацію зусиль різних галузей державного та приватного секторів, підтримку організацій громадянського суспільства. Досвід країн Європи, США, Канади, Ізраїлю, Австралії переконливо свідчить, що саме співпраця держави і громадськості, використання джерел фінансування як за рахунок бюджетних коштів, так і залучення благодійних фондів і приватного сектору дозволяє досягти якісних результатів у розвитку та забезпеченню доступності паліативної допомоги.

 Результатом роботи Конгресу було прийняття НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ, яка предбачає:

 Ідентифікацію паліативних хворих, проведення диспансеризації населення та створення реєстру паліативних хворих та визначення реальної потреби в необхідних ресурсах для подолання негативної ситуації, що склалася.

 Затвердження стандартів та протоколів лікування паліативних хворих.

Затвердження проектних, технічних, соціальних, побутових та інші стандарти щодо вимог до закладів паліативної допомоги, обладнання, що використовується для надання паліативної допомоги, приміщень, комунікацій тощо.

 Кадрове забезпечення, впровадження медичної спеціалізації «Паліативна та хоспісна медицина» для лікарів та молодших спеціалістів, підготовка соціальних працівників, які залучені до обслуговування паліативних хворих вдома та в стаціонарних закладах паліативної допомоги.

 Створення нових типів закладів, застосування нових організаційних форм роботи, де поєднуватимуться медичні та соціальні підходів в рамках одного закладу паліативної допомоги.

 Оптимізація та доступність наркотичних анальгетиків для надання паліативної допомоги вдома і в стаціонарних закладах.