БІОГРАФІЯ. Петро Миколайович Боднар



ПетрО Миколайович Боднар — відомий вчений-ендокринолог, визнаний фахівець в галузі клінічної ендокринології, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри ендокринології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

П.М. Боднар народився 28 серпня 1935 року на Вінничині. Після закінчення школи у 1954 році вступив до лікувального факультету Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова. У 1957 році Міністерством вищої освіти СРСР був направлений у Китайську Народну Республіку для продовження навчання. Протягом першого року вивчав китайську мову на спеціальних курсах при Пекінському університеті, надалі навчання продовжувалось у Пекінському медичному інституті. У червні 1961 року П.М. Боднар успішно закінчив інститут і повернувся на батьківщину з дипломом за спеціальністю «лікувальна справа» та глибоким і досконалим знанням китайської мови і основ китайської народної медицини.

Післядипломну освіту П.М. Боднар здобував у клінічній ординатурі та аспірантурі при кафедрі терапії № 1 Київського інституту удосконалення лікарів (1961–1965). Завдяки цілеспрямованості та працелюбності молодий учений під керівництвом проф. І.М. Ганджі підготував кандидатську дисертацію за темою «Порівняльна характеристика методів терапії бронхіальної астми» і успішно захистив її у 1965 році на вченій раді у Київському інституті вдосконалення лікарів. У дисертації йшлося про використання глюкокортикоїдів та голкорефлексотерапії в лікуванні бронхіальної астми.

Подальша наукова діяльність П.М. Боднара пов'язана з ендокринологією. Перші кроки в цьому напрямку були зроблені в клініці Науково-дослідного інституту ендокринології та обміну речовин МОЗ УРСР (нині — ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України») під керівництвом професора А.С. Єфимова (нині — академік НАН, АМН України та РАМН). Наукові дослідження цього періоду були присвячені патогенезу та лікуванню діабетичних ангіопатій (1965–1968). Дослідження значення порушень білкового обміну в патогенезі діабетичних ангіопатій були схвалені академіком АМН СРСР В.Г. Барановим і продовжені в Чернівецькому медичному інституті, де П.М. Боднар працював на посаді доцента кафедри факультетської терапії за курсом ендокринології (1968–1973). Підвищення кваліфікації з ендокринології П.М. Боднар проходив у Ленінграді (1969) та Москві (1982) на відповідних кафедрах інститутів удосконалення лікарів.

Трудова діяльність П.М. Боднара тісно пов'язана з Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця після успішного захисту в 1974 році на вченій раді Харківського медичного інституту докторської дисертації за спеціальністю «ендокринологія» на тему «Роль порушень білкового обміну в патогенезі діабетичних ангіопатій» (науковий консультант — проф. А.С. Єфимов).

В університеті П.М. Боднар очолив курс ендокринології кафедри госпітальної терапії № 2 (1973), а з 1978 р. — загальноуніверситетський курс ендокринології після введення ендокринології в навчальні плани як самостійної дисципліни. У 1992 р. він очолив кафедру факультетської терапії № 2 з курсом ендокринології, що в 1994 році була реорганізована в кафедру ендокринології. Окрім того, П.М. Боднар організував кафедру народної та нетрадиційної медицини (нині неврології та реабілітаційної медицини), брав участь в організації та став першим ректором медичного інституту Української асоціації народної медицини (1992), викладав основи фізіології ендокринної системи в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

П.М. Боднару присвоєно вчене звання професора кафедри ендокринології (1982), академіка АН вищої школи України (1994). Він удостоєний чотирьох державних нагород: медалі Ярослава Мудрого АН вищої школи, відзнаки «Відмінник охорони здоров'я», почесних грамот мера міста Києва, медалі Асоціації недержавних вищих навчальних закладів.

Серед учителів, які допомогли становленню П.М. Боднара як науковця та клініциста, був професор І.М. Ганджа, який зумів скерувати ентузіазм молодої людини в наукове русло. Академік А.С. Єфимов допоміг сформуватися йому як ученому-ендокринологу, прищепив необхідний науковцю стиль роботи. Професор А.П. Пелещук, один із патріархів української терапевтичної школи, першим у Київському медичному інституті імені О.О. Богомольця оцінив важливість викладання ендокринології для студентів, організував відповідний курс при кафедрі госпітальної терапії № 2 та доручив його очолити проф. П.М. Боднару. Визначну роль у становленні П.М. Боднара як ученого-ендокринолога і університетського професора відіграли академік АМН СРСР В.Г. Баранов та визначний учений і організатор науки — академік НАН та АМН України В.П. Комісаренко. По-справжньому здібності професора П.М. Боднара розкрилися з організацією кафедри ендокринології, що дійсно стала для нього рідною домівкою.

Визначною є роль професора П.М. Боднара в організації навчально-методичного забезпечення викладання ендокринології в Україні. Під його керівництвом головна кафедра з ендокринології серед вищих медичних навчальних закладів України розробила кращі навчальні програми. У численних публікаціях, виступах на щорічних нарадах (семінарах) завідувачів кафедр (курсів) ендокринології були обгрунтовані методичні основи її викладання.

За участю професора П.М. Боднара видано 7 підручників, 4 з них — за його ініціативою та редакцією. Це перший україномовний підручник «Ендокринологія» (За ред. проф. П.М. Боднара. — К.: Здоров'я, 2002. — 512 с.), російськомовний — «Эндокринология» (Под ред. проф. П.Н. Боднара. — Винница: Нова книга, 2007. — 344 с.), англомовний — «Endocrinology» (Ed. by Petro M. Bodnar. — Vinnitsya: Nova Knyha Publ., 2008. — 496 р.). У передмові президент Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету професор Ебергардт Штандль привітав вихід англомовного українського підручника з ендокринології, підкреслив його важливе значення у поширенні знань з ендокринології. Особливо відзначимо друге видання україномовного підручника «Ендокринологія» (За ред. проф. П.М. Боднара. — Вінниця: Нова книга, 2010. — 464 с.) — сучасне, добре ілюстроване, з творами живопису, що сприяє підвищенню пізнавальної діяльності студентів. У його підготовці взяли участь 26 співавторів, які представляють 4 медичних вищих навчальних заклади та 3 інститути АМН України. Серед них 10 членів-кореспондентів НАН, АМН, АПН України, 15 заслужених діячів науки і техніки, лікарів, працівників освіти, 10 лауреатів Державної та іменних премій. Окрім підручників, професор П.М. Боднар видав 26 навчальних посібників, опублікував понад 50 матеріалів навчально-методичного спрямування.

За роки роботи в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця П.М. Боднар сформувався як видатний учений-ендокринолог. Основними напрямками його наукової діяльності є вивчення патогенезу цукрового діабету та його хронічних ускладнень, значення гіперінсулінемії в розвитку атеросклерозу при діабеті. Він спільно зі співробітниками кафедри запропонував методи діагностики, обгрунтував застосування ентеросорбції та лазеротерапії в комплексному лікуванні цукрового діабету. Пріоритетними є дослідження метаболічного синдрому, автоімунної поліендокринопатії, токсичного зоба, гіпотиреозу, автоімунного тиреоїдиту, фармакотерапії ендокринних захворювань. Він опублікував понад 400 наукових праць, у тому числі 6 монографій, автор 7 винаходів.

Під керівництвом П.М. Боднара підготовлено 3 докторські та 16 кандидатських дисертацій, 4 аспіранти, кандидати медичних наук для Китаю, Сирії, Йорданії, Палестини та 5 клінічних ординаторів для Росії, Грузії, Туркменистану, Польщі, Кіпру і 2 магістри — для Китаю.

Як член Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету, професор П.М. Боднар бере активну участь у роботі щорічних конгресів цієї організації: у Стокгольмі (1995), Брюсселі (1999), Єрусалимі (2000), Парижі (2003), Афінах (2005), Амстердамі (2007). Крім того, професор П.М. Боднар бере участь у роботі Європейської тиреоїдної асоціації, неодноразово представляв Україну на наукових конгресах у Німеччині, Австрії, Польщі, Угорщині, Чехії, Російській Федерації. Плідним було наукове відрядження до США (2005). Він також брав активну участь в організації та роботі всіх семи з'їздів ендокринологів України та численних наукових конференцій. Цікавим та змістовим було науково-педагогічне відрядження до КНР (1987–1988). Зустріч з Китаєм майже через 30 років підтвердила, що зміни у країни були вражаючими. Дружньою стала зустріч зі своїми однокурсниками, а нині професорами Пекінського медичного університету. Повторне відрядження до КНР (1992) ще раз довело необхідність співпраці з цією країною.

За видатні наукові досягнення П.М. Боднар нагороджений премією НАН України ім. В.П. Комісаренка за серію наукових праць «Історія розвитку ендокринології в Україні» (2008) та підручник «Ендокринологія» (2007), премією АМН України в галузі клінічної медицини, почесними грамотами МОЗ України, знаком «Винахідник СРСР». У 2000 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Він також нагороджений дипломами ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР.

У різні роки Петро Миколайович Боднар успішно поєднував наукову, педагогічну та громадську діяльність. За тривалий (майже сорокарічний) термін роботи в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця він обіймав посаду заступника декана факультету, завжди брав участь у роботі громадських організацій. Він є членом правління Асоціації ендокринологів України, президентом Асоціації ендокринологів м. Києва, членом консультативної ради українсько-американського проекту з вивчення впливу наслідків аварії на ЧАЕС на стан щитоподібної залози. Плідною є його участь в роботі координаційної ради з питань цукрового діабету при МОЗ України. Понад 30 років проф. П.М. Боднар є головою щомісячних міських науково-практичних конференцій, що користуються значною популярністю серед ендокринологів м. Києва. Протягом багатьох років він активно бере участь у роботі вчених рад університету та факультетів.

П.М. Боднар упродовж декількох років є членом експертної ради з клінічної медицини (терапія) ВАК України, членом різних спеціалізованих вчених рад терапевтичного профілю при НМУ імені О.О. Богомольця, членом редколегій провідних науково-медичних журналів: «Ендокринологія», «Проблеми ендокринної патології», «Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія», «Внутрішня медицина», «Міжнародний ендокринологічний журнал», «Акупунктура та електротерапія» (США). Петро Миколайович Боднар — цілеспрямований, працьовитий і вимогливий фахівець. Його цінують та поважають співробітники та студенти університету, всі ендокринологи України. Високий професіоналізм П.М. Боднара, наполегливість у досягненні мети гармонійно поєднуються з вимогливістю, тактовністю та відповідальністю.

 http://endocrinology.mif-ua.com/archive/issue-13277/article-13306/