Українці не вважають себе щасливими

Украї́нці — східноєвропейський народ, що сформувався на землях України. За межами України проживають в Росії, Казахстані, Молдові, Білорусі, Киргизії, Узбекистані, Польщі, Канаді, США, Аргентині та інших країнах. Загальна кількість перевищує 46 мільйонів осіб. З них 37 мільйонів мешкає в Україні. Розмовляють переважно українською мовою, що належить до східнослов'янської мовної групи. За релігійною приналежністю переважно християни східного обряду. До 20 століття вживали самоназву русь, русини, козаки. Також називалися рутенами, черкасами, малоросами.

 Етнічна територія українців

Заселений переважно етнічними українцями ареал Європи розташований в її центрально-східній частині, на південному заході Східноєвропейської рівнини, у Східних Карпатах і прилягає до Чорного й Азовського морів. Українська етнічна територія охоплює близько 600 тис. км² (без врахування відірваних від суцільної етнічної території українських етнічних анклавів) і простягається приблизно на 1400 км. із заходу на схід широкою смугою переважно від 300 до 700 км. з півночі на південь.

Особливістю української етнічної території серед величезних євразійських просторів усіх сучасних слов‘янських народів є те, що найімовірніше саме на ній сформувалася праслов‘янська етнічна спільнота, частина якої (та, що не мігрувала звідси) з часом розвинулася в сучасних українців. Ядро української етнічної території від початку формування українців до сьогодні було розташоване в межах сучасної державної (національної) української території.

Українці віддавна сприймали природне середовище як невід‘ємну складову рідного краю. Заселені українцями землі мали і мають великі ресурси для сільськогосподарського і промислового виробництва, мають геополітичне та історично-політичне значення. Це розпалювало загарбницькі апетити чужинців.

Обриси і площа української етнічної території з плином часу змінювалися в залежності від конкретних історичних обставин та від політики щодо українців, яку провадила певна державна влада на підконтрольних частинах українських земель. У лісостеповій та степовій смугах України українська людність під тиском кочових племен не один раз рідшала й зовсім зникала, потім знову селилася з північних і західних українських земель. Велику роль у розвитку етнічної території українців та етнічного складу людності українських земель відігравали міграційні процеси.

У ХІХ ст. і майже до середини ХХ ст. українська етнічна територія виходила далеко за межі сучасної території України, охоплюючи південно-західну частину сучасної Білорусі, низку прилеглих до сучасної української національної території районів Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови та Російської Федерації. Незважаючи на значні територіальні втрати етнічна територія українців продовжує залишатися найбільшою серед європейських народів та другою за величиною у Європі (після європейської частини етнічної території росіян, які за географічною класифікацією є євразійським етносом).

 Антропологія українців

Українці належать до європеоїдної раси, входять до «дунайської» (норікської) групи популяцій, разом з білорусами, поляками, багатьма росіянами (у цих народів переважає валдайський варіант дунайського типу, який характеризується трохи більшою світлопігментованістю), словенцями, деякими популяціями хорватів, а також німців, австрійців і литовців.

Українці як правило брахікефальні, в більшості своїй — високорослі, з переважанням темного кольору волосся, проте світлоокі майже у всіх характерних для українців антропологічних типах (крім динарського) переважають над темноокими.

За рядом ознак (профілювання обличчя, поперечний профіль спинки носа, виступ крил носа, положення ніздрів, розвиток складки верхньої повіки) деякі групи населення України (Середнього Подніпров'я, Лівобережжя), безсумнівно європеоїди, мають незначний відсоток домішки, пов'язаної з асиміляцією степових тюркських груп з певним монголоїдним елементом.

10.01.12 

Україна зайняла 41-е місце в рейтингу щасливих країн. Підрахували рівень щастя в 57 країнах світу компанія WIN-Gallup International та Київський міжнародний інститут соціології, повідомляє "Сегодня".

 43% українців відповіли, що вони щасливі. 37% не змогли визначитися, чи задоволені вони життям чи ні. І 14% зізналися, що нещасні. Аналогічного дослідження раніше не проводилося, а тому неможливо сказати, стали ми щасливішими чи ні. Лише КМІС раніше проводив опитування, де живуть щасливі люди в Україні. У 2011 році в цілому по країні щасливими себе назвали 63% українців (у 2010 таких було 65%). Найщасливіші - західні і східні області.

У рейтингу 1-е місце зайняли Фіджі, 2-е - Нігерія, потім Нідерланди, Швейцарія і Гана. Росіяни трохи щасливішими українців - на 40 місці, а молдавани - на 44.

 Соціологи вважають, що 41-е місце Україна, ще не означає, що у нас люди нещасні. "Наш народ обережний у таких оцінках. Думаю, що у нас завищені критерії щастя. Ми схильні пов'язувати почуття задоволеності скоріше з досягненням найвищих благ у всіх сферах життя - кар'єра, сім'я, гроші і т.п. Інші народи можуть і без успіхів у життя відчувати себе щасливими. Так, друге місце в рейтингу зайняла Нігерія. Країна бідна, там величезна кількість людей помирає від ВІЛ, відбуваються військові конфлікти, але нігерійцям не заважає це вважати себе щасливими ", - зазначила соціолог Ольга Балакірєва.

Зазначимо, що згідно з дослідженням компанії Research & Branding Group, незалежно від регіону проживання 2 / 3 українців не задоволені життям. Більше половини жителів України (56%) вважають себе щасливими людьми, кожен третій українець (34%) навпаки - не вважає себе щасливим.

http://minprom.ua/news/85374.html

http://uk.wikipedia.org/wiki/