УКРАЇНА. Проведення ранньої профілактичної роботи серед дітей та молоді в навчальних освітніх закладах – крок вперед до здорового способу життя

  

 М.М. Нестеренко, кандидат медичних наук

Заступник голови Київської міської організації товариства тверезості та здоровя  

Директор департаменту профілактичної  медицини та валеології  МГО-МА „ Здоровя суспільства”

Здоровий спосіб життя (ЗСЖ, анг. Healthy lifestyle, анг. Health promotion) — спосіб життя окремої людини з метою профілактики хвороб і зміцнення здоров'я. 

Здоровий спосіб життя з точки зору медиків - це гармонійним режим поєднання роботи та відпочинку, оптимальне харчування, фізична активність, дотримання гігієни, відсутність шкідливих звичок, доброзичливе ставлення до оточуючих і до життя взагалі.

Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень). 

Профілактика негативних явищ (алкоголізму, куріння, наркоманії, СНІДу) в дитячому та молодіжному середовищі сьогодні повинна стати одним з пріоритетних напрямків роботи, як з боку державних установ та відомств, так і з боку громадських формувань просвітницько–оздоровчого спрямування. Адже від цього  буде залежати якість генофонду української нації, міць держави та її гідне місце у світовому співтоваристві.

 Освіта. Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.

Навчально–виховний процес є найбільш сприятливий для формування в учнівської та студентської молоді засад здорового, тверезого способу життя. Саме  під час його проходження учні та студенти, як особистості, розкриваються глибше та яскравіше, цікавість до непростої теми у них, за таких обставин, зростає в рази. Все  залежить від керівника учбово-виховного процесу, його обізнаності та зацікавленості. Не маючи ще достатнього життєвого досвіду, чітких моральних орієнтирів, наші діти та молодь часто сліпо та бездумно піддаються масовому психологічному тиску з боку добре проплачених телеканалів, організаторів різного роду шоу та змагань, де досить часто головними спонсорами є горілчані та пивні магнати.

Розпочинати таку просвітницько-профілактичну роботу вже необхідно з раннього шкільного віку.

Для цього існує і вже ефективно працює:

А) програма „Уроки доброчинності та здоров’я“ (1–4 класи), що передбачає проведення трьох занять з дітьми, та одного – з їхніми батьками; 

Б) для учнів середніх та старших класів загальноосвітніх шкіл працює програма „Уроки здоров’я та корисного способу життя” (лекції, бесіди, дискусії, перегляд тематичних роликів);

В) для студентської аудиторії пропонуються рольові ігри, конкурси, обговорення типових життєвих ситуацій тощо.

 На мій погляд, акцент треба зробити на духовне здоров`я, так як від духовного світу особистості  залежить духовна культура людства - освіта, наука, мистецтво, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я як індивіда, так і суспільства.