ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПІДХІД ДО РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

V-а міжнародна наукова конференція «Сучасні тенденції розвитку медицини, ветеринарії та фармакології».

Конференція пройде одночасно в 2 містах: Лондон (Великобританія), Одеса (Україна) з 26 травня по 2 червня 2011 р.   

Шекера О.Г., доктор медичних наук, доцент, магістр державного управління

 

Шекера О.О., кандидат медичних наук

 

Шекера І.О., магістр медицини, магістр державного управління

 У статті наведено теоретичне узагальнення та обґрунтовано вирішення важливої наукової проблеми – удосконалення системи охорони здоров'я на принципово новій методологічній основі, що необхідно для підвищення рівня медичного обслуговування населення країн Європейського Союзу. 

Ключові слова: охорона здоров’я,  здоровий спосіб життя.

The article presents theoretical generalization and reasonably solve important scientific problems - improving the health system on a principally new methodological basis is needed to improve medical services in the European Union.

Key words: health, healthy lifestyle.

         Здоров’я людини є основою становлення та буття гармонійної і всебічно розвинутої особистості, а тому може бути визнане як одна з найбільших цінностей і об’єктивна необхідність еволюції розвитку будь-якої спільноти.

Повсюдно визнано – і успіх країни, і добробут окремої людини не можна вимірювати лише грошима. Звичайно, відсутність ресурсів ускладнює будь-який прогрес. Проте ми маємо оцінювати й певні людські можливості: вести тривале та здорове життя, отримувати освіту, вільно використовувати свої знання і таланти для формування власної долі.

Отже, навіть за несприятливих обставин, країни здатні багато чого зробити для підвищення якості життя громадян. Більшість досягли значних успіхів в галузях охорони здоров'я та освіти при скромному зростанні доходів, на відміну від деяких держав з міцною економікою, що не зуміли домогтися настільки ж вражаючого прогресу у вищезгаданих питаннях. При цьому прогрес не зводиться лише до поліпшення здоров'я й освіти та підвищення доходів, а включає в себе й розширення можливостей впливу на державні рішення та обмін знаннями. Покращення ніколи не приходять самостійно – вони вимагають політичної волі, сміливого керівництва, прийняття непопулярних рішень і прихильності з боку міжнародного співтовариства.

На сьогодні перед нами багато викликів. Деякі пов'язані з політичними заходами: стратегії розвитку мають спиратися на місцеві умови і здорові всеосяжні принципи. У той самий час значна кількість проблем виходить за межі потенціалу окремої держави і вимагає демократично підзвітних глобальних інститутів. Вважаємо це певним полем для досліджень. Зокрема, поглиблений аналіз вражаюче слабкого взаємозв'язку між економічним зростанням і поліпшенням в галузях здоров'я та освіти, і більш ретельне вивчення багатомірності цілей розвитку.

Таким чином, розвиток охорони здоров'я займає випереджаючі позиції, а ідеї, інструменти вимірювання та стратегії призводять до важливих висновків щодо моделей прогресу та наміченого шляху розвитку, орієнтованого на людину.

Розвиток охорони здоров'я вимагає дискусій і дебатів, а його підсумки мають бути відкритими для обговорення. Люди – і як індивіди і як групи – надають форму цим процесам. Рамкова схема розвитку охорони здоров'я придатна до застосування в усіх країнах з різним економічним станом. Заснована на низці ключових принципів, схема розвитку охорони здоров'я є достатньо відкритою, розумною і живою, представляючи собою парадигму для нового століття.

Останнім часом у різних країнах спостерігають безпрецедентний потік ідей – від здоров’язберігаючих  технологій, що зберігають здоров'я, до політичних ідеалів і продуктивної практики, що носить перетворюючий характер. Багато інновації дозволили країнам поліпшити охорону здоров'я при дуже низьких витратах, що пояснює, чому з часом ослабла кореляція між прибутком і не пов'язаними з доходом вимірюваннями.

Виражена кореляція між соціально-економічним статусом і здоров'ям часто відображає відносну перевагу більш забезпечених людей в отриманні доступу до медичного обслуговування. Стратегії і реформи, що відповідають інтересам прогресу, варіюють у різних інституційних умовах в широкому діапазоні і залежать від структурних та політичних обмежень. Спроби «трансплантувати» в інші країни певні інституційні та політичні рішення часто завершуються невдало, а політичні заходи повинні формуватися переважаючими інституційними умовами.

Нами встановлено прямий кореляційний зв'язок між рівнями соціально-економічного розвитку і ефективністю системи охорони здоров'я. Вважаємо, що одним з пріоритетів державної політики має бути збереження й укріплення здоров'я населення на основі формування здорового способу життя і підвищення доступності та якості медичної допомоги.

Ефективне функціонування системи охорони здоров'я включає вдосконалення організаційної системи підготовки медичних кадрів і розвиток інфраструктури та ресурсного забезпечення (фінансового, матеріально-технічного, технологічного (у т.ч. інформатизація)).

Не менш важливим аспектом цього процесу є нормативно-правове забезпечення функціонування системи охорони здоров'я.

Метою концептуальних засад розвитку охорони здоров'я є збільшення населення європейських країн та очікуваної тривалості життя; зниження малюкової та материнської смертності; формування здорового способу життя населення; підвищення якості і доступності гарантованої медичної допомоги населенню.

На наш погляд, головними завданнями розвитку охорони здоров'я є:

־  створення умов, можливостей і мотивації населення для ведення здорового способу життя;

־    удосконалення системи організації медичної допомоги;

־   конкретизація державних гарантій надання населенню безкоштовної медичної допомоги;

־  покращання лікарського забезпечення населення в амбулаторних умовах, у тому числі й у рамках системи обов'язкового медичного страхування;

־  створення ефективної моделі управління фінансовими ресурсами програми державних гарантій;

־    підвищення кваліфікації медичних працівників і створення системи мотивації їх до якісної праці;

־     розвиток медичної науки та інновацій в охороні здоров'я;

־     інформатизація охорони здоров'я.

Отже, основні напрямки заходів розвитку охорони здоров'я мають бути спрямовані на формування здорового способу життя та гарантоване забезпечення якісною медичною допомогою.

Формування здорового способу життя включає:

1) удосконалення медико-гігієнічної освіти і виховання; створення ефективної системи заходів боротьби зі шкідливими звичками; забезпечення здорового харчування; розвиток масової фізкультури та спорту; зниження ризику впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища;

2) створення системи мотивації керівників установ дошкільної та шкільної освіти до охорони здоров'я і формування здорового способу життя дітей; створення системи мотивації громадян до ведення здорового способу життя і участі в профілактичних заходах; створення системи мотивації роботодавців до участі в охороні здоров'я своїх працівників;

3) масову профілактику факторів ризику неінфекційних захворювань.

Проблема здорового способу життя є комплексною проблемою і проявляється в: кризі ідентифікації; втраті життєвих перспектив; відсутності мети і сенсу життя у значної частини населення; масовій бідності та значним розривом між самою багатою і самою бідною частинами населення; масовому характері руйнівних для здоров'я пристрастей і залежностей (наркоманій, пияцтва, паління та ін.), недостатній руховій активності та недостатньому здоровому харчуванні.

Країнам Європейського Союзу доцільно створити систему щодо формування здорового способу життя, яка матиме системний підхід до вирішення цієї проблеми і враховуватиме наступні фактори: матеріальні, біологічні, фізіологічні, культурні, соціальні та особистісні.

Основні напрямки роботи мають бути спрямовані на наукові дослідження і розробки, формування культури здоров'я, розвиток інститутів та інфраструктур здоров'я, національні програми щодо профілактики алкоголізму та тютюнопаління, а також на медичні фактори охорони здоров'я і досягнення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Програма формування здорового способу життя повинна мати широку підтримку президентів, урядів і населення європейських країн. При цьому важливу роль відіграють освіта, культура та засоби масової інформації.

Гарантоване забезпечення населення якісною медичною допомогою включатиме:

־     конкретизацію державних гарантій надання безкоштовної медичної допомоги;

־       стандартизацію медичної допомоги;

־ організацію медичної допомоги, забезпечення лікарськими засобами тощо.

Не менш важливим є здійснення єдиної кадрової політики та інноваційного розвитку охорони здоров'я – інформатизації охорони здоров'я, модернізації системи фінансового забезпечення надання медичної допомоги, законодавчого і нормативно-правового забезпечення.

Поряд із вищезазначеним значну роль відіграватимуть принципи формування державних гарантій надання безкоштовної медичної допомоги з щорічним корегуванням, а також зв'язок фінансових показників з якістю надання медичної допомоги.

Як відомо, велике значення в цьому процесі належить стандартизації медичної допомоги, яка включатиме методичні рекомендації і клінічні протоколи, які, відповідно до міжнародної професійної спільноти виробили порядок надання медичної допомоги, стандарти медичної допомоги (список життєво-важливих лікарських засобів, реєстр стаціонарних хворих «шпитальний реєстр») та медико-економічні стандарти.

Важливу роль у цьому процесі буде відігравати система управління якості надання медичної допомоги, що передбачає:

־  максимально швидку доставку пацієнта до лікувально-профілактичної установи, укомплектованої висококваліфікованим медичним персоналом та забезпеченої сучасною лікувально-діагностичною апаратурою, необхідними лікарськими препаратами і засобами медичного призначення відповідно до діючих стандартів;

־         за потреби, лікування в інших медичних установах, що включає спадкоємне «доліковування» та реабілітацію, вторинну профілактику. Іншими словами, відновлювальне лікування в санаторно-курортних установах або на дому відповідно порядку надання медичної допомоги при конкретному захворюванні або стані, до досягнення найкращого результату (одужання, функціонального відновлення).

Таким чином, основними напрямками організації надання медичної допомоги повинні стати:

1) створення правових і економічних умов для формування системи, яка забезпечує мотивовану ефективну роботу медичних служб кожного рівня, спадкоємність їх дій на всіх етапах лікування для досягнення найкращого результату:

- розвиток первинної медико-санітарної допомоги,

- удосконалення роботи швидкої медичної допомоги,

- оптимізація роботи установ стаціонарного рівня,

- розвиток патронажно-реабілітаційної медичної допомоги;

2) розширення обсягів і впровадження нових видів високотехнологічної допомоги, у тому числі при невідкладних станах;

3) розробка і впровадження системи управління якості медичної допомоги на основі порядку її надання;

4) уніфікація оснащення медичних організацій обладнанням відповідно зі стандартами і порядком надання медичної допомоги;

5) розширення господарської самостійності установ охорони здоров’я, підвищення їх відповідальності за економічні результати своєї діяльності.

Не менш важливим аспектом розвитку охорони здоров’я є здійснення єдиної кадрової політики, а саме:

- приведення чисельності та структури медичних кадрів у відповідність з обсягами діяльності персоналу і перспективними завданнями; усунення дублювання функцій, перерозподіл функцій між різними професійними групами (лікарі і середній медичний персонал, медичні сестри і молодші медичні сестри);

- підвищення професійного рівня працівників охорони здоров’я на основі подальшого розвитку системи безперервної освіти медичних і фармацевтичних працівників;

- удосконалення умов праці і її оплати; приведення системи оплати праці у відповідність зі складністю, кількістю і якістю надання медичної допомоги; модернізація робочих місць, підвищення технічної оснащеності праці медичних працівників;

- удосконалення нормативно-правової бази, яка визначає професійну діяльність медичного і фармацевтичного персоналу;

- розробка комплексу заходів, направлених на підвищення статусу лікаря і середнього медичного персоналу, на усвідомлення медичним персоналом потенціалу професії і її перспектив та значущості для суспільства;

- підготовка спеціалістів у сфері управління охорони здоров’я.

Підводячи підсумки, необхідно зазначити, що вдосконалення медичної допомоги населенню можливе лише за умови інноваційного розвитку охорони здоров'я на основі досягнень фундаментальної науки, створення і впровадження в медичну практику нових ефективних лікувально-діагностичних технологій і лікарняних засобів.

Безперервний поступальний процес оновлення медичної сфери вимагає формування і адекватного фінансового забезпечення цільових програм за пріоритетними напрямками розвитку медицини та охорони здоров'я.

На сьогодні інноваційний розвиток охорони здоров'я передбачає:

1) створення умов для розвитку фундаментальних і прикладних біомедичних наукових досліджень;

2) розвиток системи планування і прогнозування біомедичних наукових досліджень, вибір пріоритетних напрямків;

3) концентрацію фінансових засобів і кадрових ресурсів за пріоритетними та інноваційними напрямками розвитку медичної науки;

4) формування державного завдання на розробку нових медичних технологій профілактики, діагностики та лікування захворювань і реабілітації хворих, на обґрунтування обсягів їх реалізації та розробки алгоритмів впровадження і контролю їх застосування;

5) розробку наукових програм фундаментальних досліджень, які виконують на основі міжнародної взаємодії наукових колективів, установ, організацій;

6) створення системи впровадження результатів науково-технічної діяльності в практику охорони здоров'я з використанням різних форм державно-приватного партнерства, підтримкою малого і середнього бізнесу в медичній науці.

А розвиток нових медичних технологій можливий за наступних умов:

1) створення на основі досягнень біомедицини, нано-технологій і фармацевтики принципово нових ефективних методів профілактики, діагностики та лікування: лікарських засобів і діагностичних препаратів нового покоління, засобів генної терапії і адресних транспортних систем лікарських препаратів;

2) міждержавного регулювання інноваційного розвитку охорони здоров'я;

3) формування інноваційної інфраструктури медичної науки і розвиток комерціалізації результатів науково-технічної діяльності;

4) формування ринку наукових медичних послуг на основі конкуренції наукових організацій усіх форм власності.

 Література:

1.      Здоровье - 21. Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе Всемирной организации здравоохранения // ВОЗ, Европейское региональное бюро. – Копенгаген: ВОЗ, 1999. - 310 с.

2.      Москаленко В. Ф. Принципи побудови оптимальної моделі системи охорони здоров’я: Український контекст: Монографія / В. Ф. Москаленко. – К.: Книга плюс, 2008. – 320 с.

3.      Москаленко В. Ф. Медичне страхування – актуальна проблема військової медицини: стан і перспективи: інформаційно-аналітичний збірник / В. Ф. Москаленко, О. Г. Шекера – К. : ВИДАВНИЧИЙ ДІМ ЕКМО. – 2008. – 330 с. 

4.      Шекера О. Г. Соціально-економічні аспекти формування системи медичного забезпечення ЗС України: монографія / О. Г. Шекера. – К. : ЕКМО. – 2006. –274 с.