ЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО(ПСИХОФЗІОЛОГІЧНОГО) ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО КЕРІВНИКА ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

М.Г. Маслова, О.Л. Тракалюк , В.Л. Володарський,  А.П. Дебренюк                                         

       Темпи реформування ЗСУ набирають обертів і неодмінною складовою цього процесу є комплектування армії особовим складом, спроможним якісно виконувати покладені  на нього завдання. Для успішного рішення кадрових проблем  Міністром оборони України затверджена Концепція кадрової політики  у ЗС, поетапно впроваджується нова система управління кадрами  на основі кадрового менеджменту централізованого типу. Департаментом кадрової політики  підготовлений пакет інформативних документів, у яких  визначено порядок оцінювання професійної діяльності військовослужбовців, формування та використовування резерву, призначення, переміщення та звільнення військовослужбовців, присвоєння їм військових звань тощо [1,2].

       Все це добре. Однак існує ряд чинників , які суттєво впливають на мотивацію до вступу в армію, на якість виконання службових обовязків особовим складом. Стисло можна перелічити ці чинники. По-перше, це особливості військової служби: відірваність від дому, родини, жорсткий розпорядок службової діяльності, відпочинку, фізичні,  емоційні навантаження, тощо. По-друге, можливість участі  у воєнних конфліктах , антитерористичних операціях, ліквідації техногенних та інших катастроф, які є стресогенними і супроводжуються риском для життя і здоров’я. По-третє, недостатня соціальна захищеність військовослужбовців. По-четверте, стан сучасної соціальної демографічної ситуації в Україні, яка характеризується як демографічна криза  з негативними тенденціями: депопуляція, високий рівень захворюваності населення, слабкий фізичний розвиток молоді, розповсюдження туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, шкідливих звичок – паління, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії особливо у молоді і підлітків [3,4].

        Таким чином, складається важка ситуація:  з одного боку високі вимоги до кандидатів у професійну армію, а з іншого боку негативні показники демографічного стану в державі, що створює певні труднощі при професійному відборі  військовослужбовців, розподіл їх за спеціальностями, при атестації офіцерів з метою службового просування.

       У великій проблемі кадрових рішень є невеликий але необхідний компонент – це психологічне  (психофізіологічне ) вивчення особового складу  на всіх рівнях його діяльності, починаючи з відбору в армію, наступному розподілі за спеціальностями, навчанню, подальшої атестації, кар’єрному просуванню військовослужбовця аж  до звільнення з армії.

       Психологічне вивчення кандидатів в контрактну армію, в основному, проводиться в період професійного відбору територіальними центрами комплектації. Однак, в існуючих нормативних документах немає чітких вказівок про організацію роботи психологів, їх участі в психологічному супроводі діяльності  військовослужбовців, проведенні психологічних тестувань (психофізіологічних досліджень) науково обґрунтованими сучасними методиками.       

        При  вивченні особливостей професійного відбору і підготовки особового складу Збройних Сил (ЗС) розвинених країн (блоку НАТО, Російської Федерації) відмічено  що кадрові рішення приймаються після ретельного вивчення фізичного стану здоров’я, морально-психологічних і психофізіологічних якостей кандидатів. В структурі сучасних ЗС США, Великої Британії, Російської Федерації  офіцер є основною фігурою, саме тому підвищенню якості професійної підготовки офіцерського складу  приділяється особлива увага. У воєнно-професійної діяльності офіцера виділяють  основні напрямки: управління діяльністю військового колективу, навчання і виховання особового складу , удосконалення професійних знань і навичок [5,6,7].

       Професійна діяльність офіцера багатогранна, багатоаспектна, відповідальна. Тому обєктивна оцінка професійних, психологічних (психофізіологічних), морально-психологічних  якостей, підготовка офіцерського корпусу заслуговують особливої уваги.                

      Підготовка офіцерів ЗСУ потребує зусиль у  психологічному і соціально-психологічному плані. Аналіз соціально-психологічних показників військової діяльності офіцерів і рядових, проведений М.І. Томчуком і Ю.О. Овчаренко показав, що відбувається певна девальвація професійної компетентності, раніше існуючих особистісних цінностей, втрата перспективи служби у офіцерів з вислугою до 10 років. Виявлений низький рівень психологічної культури офіцерів, який проявляється в неадекватної самооцінці, у відсутності навичок психічної саморегуляції, вдосконалення професійної самосвідомості особистості [8]. Вказані фактори впливають на службову діяльність офіцерів, їх управлінську компетентність, особливо в екстремальних умовах, і в цілому на професійну надійність особового складу.              

    Згідно з Концепцією кадрової політики в ЗС України в період до 2011 року включно передбачається  посилити увагу офіцерам ланки  батальйон – бригада – корпус, у якій здійснюється  добір для формування та підготовки керівників оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів [2].

       Нажаль психологічні (психофізіологічні ) вимоги до той чи іншої війсково-офіцерської посади  (професіограми) не розроблені, відсутні читки кількісні і якісні критерії оцінки досліджених, психограми і норми відбору (добору) за еквівалентними шкалами психологічних методик [9]. В цьому напрямку, в 2002 – 2005 роках проводилися психологічні дослідження офіцерів оперативно-тактичного рівня співробітниками Науково-методичного центру військової освіти МО і Національного науково-дослідного Центру оборонних технологій і воєнної безпеки України (ННДЦ ОТ і ВБ У). 

        Спочатку були сформульовані загальні необхідні професійні психологічні  якості до осіб офіцерського складу, підібрані достатньо інформативні ( на той час) психологічні тести, які характеризували  психологічний портрет особистості, рівень загального інтелекту, стиль поведінки, ділові якості, рівень суб’єктивного контролю та  інші індивідуально-психологічні якості досліджуваних. Аналіз і наукова обробка даних  дозволили видати для ВАК МО України методичні рекомендації  “Методологічні основи психологічного вивчення офіцерів – кандидатів на керівні посади” [10]. Крім того, з використанням даних досліджень офіцерів ННДЦ ОТ і ВБ У і миротворчого контингенту, були видані методичні рекомендації “Комплексна методика визначення психофізіологічного стану військовослужбовців на етапі професійного відбору для участі у міжнародних миротворчих операціях” [11].

        Однак, в наступний час змінилися організаційні принципи  кадрової політики, завдання і умови прийняття кадрових рішень, реорганізовані наукові підрозділи ЗСУ. За Наказом Міністра оборони України від 24.04.08, N 180 створено Науково-методичний  центр кадрової політики МОУ, в складі якого організована лабораторія науково-методичного забезпечення (психологічного вивчення особового складу).Її діяльність спрямована на участь в організації та проведенні психологічного вивчення особового складу для призначення на посади номенклатури призначення Міністра оборони України і надання відповідних рекомендацій. Наукові  дослідження за даним напрямком проводяться в рамках НДР “Особистість”.

        В сучасних умовах до кандидатів в професійну армію, а також до офіцерського складу пред’являються більш високі вимоги і це зумовлює необхідність проведення більш ретельного психологічного ( психофізіологічного ) вивчення кандидатів на ту чи іншу посаду при кар’єрному просуванні. Причому карєрне зростання передбачає психологічне супроводження  військовослужбовця будь-якого рангу на протязі службової діяльності.

        Наукове обґрунтування психологічного супроводження  кар’єрного просування військовослужбовців закладено в суб’єктно-діяльністної концепції С.Л.Рубінштейна [12] .Згідно цієї концепції суб’єкт ( людина, в даному випадку військовослужбовець, офіцер) і його професійна діяльність взаємопов’язані, взаємообумовлені. Людина, її свідомість і психіка реалізуються в діяльності.  Психологи  вважають, що діяльність є базовою категорією , яка підпорядкована свідомої цілі і включена в систему суспільних відносин [9,13]. Діяльність людини може суттєво впливати на її психологічний стан. Активне включення людини в діяльність сприяє трансформуванню, розвитку особистості, а це, в свою чергу, на певному рівні  приведе до зміни якості, або характеру діяльності. Приведені психологічні особливості системи “суб’єкт – діяльність” підтверджують необхідність порівняльному аналізу професійної діяльності і психологічного (психофізіологічного) стану військовослужбовця ( офіцера ) для визначення відповідності новому призначенню.

        В публікації співробітників НМЦ кадрової політики В.І. Вєтрова і О.Л. Тракалюка надано елементи системи управління кар’єрою офіцера:  визначення цілі, планування, організація, професійне навчання, стажування, регулювання та координація ступеню входження офіцера до виконання завдань кар’єрної стратегії, аналіз та оцінка результатів діяльності офіцера), приведені механізми управління кар’єрою офіцера і критерії оцінки його діяльності ( професійні, ділові, морально-психологічні, інтегральні) [14]. Психологічне супроводження є складовою частиною системи управління карєрою   офіцера. Воно включає наступні основні етапи:

·         професійно – психологічний добір;

·         поглиблене вивчення психологічного (психофізіологічного) стану офіцера ;

·         моніторинг психологічного (психофізіологічного) стану в процесі професійної діяльності, при переатестації;

·         психологічна підтримка службових заходів;

·          психологічне консультування (при необхідності  тренінг, психотерапія).

          Професійна діяльність офіцера-керівника складається з виконання важливих функцій, в першу чергу менеджерських [ 15,16 ]:

1.      Адміністративно-організаційні – координація індивідуальних дій членів команди в єдину силу, розподіл обов’язків між працівниками, контроль виконання завдань, оцінка результатів, відповідальність за діяльність окремих працівників перед вищими інстанціями.

2.      Стратегічні – постановка цілей, планування, вибір методів їх досягнення, прогнозування і бачення кінцевого результату.

3.      Експертно-консультативні- в процесі групової діяльності керівник є  тією компетентною особою, до якої всі звертаються для отримання достовірної інформації і як до кваліфікованого спеціаліста; висока професійна кваліфікація  - одна із складових авторитету керівника.

 4.   Комунікативні – спілкування з людьми, передача важливої інформації, вплив на членів команди, переконання, доступність, комунікабельність, здатність організувати конвенційне спілкування.

5.       Виховні – формування особистості підлеглих на власному прикладі, застосування заходів заохочення і примусу, допомога підлеглим у вирішенні проблем, подоланні конфліктів і стресів.

6.      Представницькі – керівник виступає від імені організації  як офіційна особа на зустрічах, нарадах, конференціях.

         Виконання вказаних, функціональних обовязків потребують у військового керівника            

професійної і управлінської компетентності, відповідних професійно важливих психологічних якостей і морально-вольових і емоційних рис.

        Професійна компетентність – сучасного військового керівника відзначається як інтегральна характеристика, що уможливлює визначення рівня підготовленості та здатності успішно вирішувати професійні завдання, що є визначеним чинником творчої самореалізації  в професійної діяльності. Одним із важливих критеріїв оцінки управлінської діяльності командира (керівника) є поняття управлінської компетентності, яка визначається сукупністю індивідуально-психологічних  ( комунікабельність, організаційні здібності )  і професійно-важливих (професійна компетентність, командирські навички) якостей [17]. Даний критерій оцінює ефективність управлінської діяльності, заходів і дій командира, спрямованих на реалізацію загальних функцій управління відповідно до зазначених завдань.

       Успішність професійної (управлінської) діяльності визначається також індивідуально-психологічними характеристиками керівника.         

         Залежно від специфіки професії ( посади ) офіцера і умов професійної діяльності ( мирний час, стресогенні  ситуації, бойові дії) відбувається формування вимог стосовно відповідних  характеристик кандидата на посаду. Однак доцільно визначити загальні вимоги  до офіцера-кандидата на керівну посаду будь-якого  профілю. Сукупність психологічних якостей особистості, низка фізіологічних характеристик, які визначають успішність реальної діяльності, одержали назву професійно важливих (необхідних) якостей [18].

        Показники професійно-важливих (необхідних) якостей (ПВЯ):

·         висока активність, енергійність, працездатність;

·         добра память, висока сконцентрованість уваги; розвинена уява і мислення;

·         інтелектуальний розвиток  (здатність до аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації);

·         спрямованість (мотивація) на досягнення цієї організації, інтерес до управлінської діяльності;

·         нервово-психічна стійкість;

·         креативність (достатньо високий творчий потенціал, здатність бачити нове, знаходить вихід із нестандартних ситуацій і вирішувати проблеми оптимальними шляхами;

·         комунікабельність – здатність встановлювати ділові відносини з керівництвом, підлеглими, вміння переконувати і впливати на людей;

·         організаторські здібності.

  Необхідні морально-вольові і емоційні риси військового керівника:

·         почуття особистої відповідальності за доручену справу, здатність кваліфіковано підходити до прийняття рішень та їх реалізації;

·         здатність підтримувати передове, нове, бачити перспективу;

·         сміливість, принциповість, впевненість у собі, розвинені вольові і лідерські якості;

·         дбайливість, справедливість, розсудливість, доброзичливість до людей;

·         оптимізм, бадьорість, відсутність шкідливих звичок, добрий фізичний стан;

·         інтелігентність, загальна культура. 

Як правило, в публікаціях приводяться дані  про ПВЯ, які важливі         ( необхідні) при професійному відборі(доборі) фахівців, їх  атестації .Вважаємо за необхідне перелічити деякі негативні якості які можуть заважати виконанню управлінських функцій:

·  особливості темпераменту, в яких проявляються риси слабкості, інертності, неврівноваженості нервових процесів;

·     нерішучість;

·     низька стійкість до праці при дефіциті часу;

·     висока емоційна нестійкість;

·     повільність і некритичність мислення;

·     неувага до співробітника, співрозмовника;

·     невміння розставити пріоритети в професійної діяльності.

Для вирішення питання кар’єрного росту офіцера необхідно об’єктивно оцінити його професійні і психологічні якості, співставити їх з вимогами, які професійна діяльність ставить перед індивідуально-психологічними і особистісними властивостями людини. Ці вимоги містяться у професіограмі військової спеціальності. Професіограма – це документ, в якому представлені дані про технологічні, ергономічні, фізіологічні, психологічні, соціокультурні характеристики конкретної діяльності, про її організацію і санітарно-гігієнічні умови праці [18,19]. Складання професіограми здійснюють спеціалісти гігієни праці.

Найбільш суттєвою частиною професіограми, її своєрідним ядром є психограма, яка містить вимоги професії до психологічних, психофізіологічних, соціально-психологічних якостей людини, які забезпечують успішну професійну діяльність.

В останні роки дуже актуальною стала акмеологія – наука про досягнення вершин людських якостей, про досягнення досконалості у вибраній професійній діяльності. “Акме” – це вища точка, розквіт професійної майстерності, краща пора, де зрілість розглядається як еталонне поєднання властивостей [20]. Виходячи з принципів акмеології А.О. Тихончук вважає за доцільне упорядкування не професіограми сучасного керівника, а акмеограми. Автором розроблено варіант акмеограми керівника [21]. Однак, запропонована у дисертації акмеограма являє собою організаційну структуру діяльності управлінця

Своєрідний підхід до оцінки професійно-важливих психологічних особливостей фахівця пропонує О.П. Макаревич [22]. Він вважає за необхідне складання функціограми, яка дозволяє встановити ступінь психологічної схильності фахівця до певного виду діяльності. Функціограма містить вимоги, які висуваються до функціонування психічних процесів (сприймання, мислення, пам’яті, уваги, вольової та емоційної сфери тощо); дані про функцію центральної нервової системи (сила-слабкість, рухливість-інертність, врівноваженість-неврівноваженість нервових процесів); дані про функції організму особистості (провідний аналізатор, функції моторного і мовного апаратів тощо). Практично функціограма і психограма відрізняються назвою, а не суттю. Прагнення спеціалістів вдосконалити психограму військового керівника є позитивним. Однак, вважаємо за необхідне застосовувати психограму, яка складена за класичними принципами (Табл.1)

                                                                                                                                Таблиця 1

Психограма спеціаліста командного (управлінського) профілю

з/п

Психологічні (психофізіологічні) показники

Вимоги до індивідуально-психологічних якостей

1

Нейродинаміка

Нервово-психічна стійкість. Емоційна і фізична витривалість.

2

Мислення

Розвинуте абстрактно-логічне та системне мислення, чіткість, виразність і грамотність мови.

3

Інтелект

Розвинутий вербальний і невербальний інтелект. Вміння приймати правильні рішення у будь-якій ситуації.

4

Здібності

Добрі організаторські здібності. Високий рівень розвитку загальних і спецідальних знань, вмінь, навичок.

5

Емоційно-вольова сфера

Емоційна стабільність, добра вольова регуляція психічних процесів. Самовладання, рішучість.

6

Пам'ять

Добра оперативна і довготривала пам'ять. Добре запам’ятовування візуальної і слухової інформації.

7

Увага

Високий рівень розвитку і концентрації уваги. Добра вольова регуляція уваги.

8

Психомоторика

Добра координація рухів. Виразне мовлення. Чітка дикція.

9

Риси характеру

Врівноваженість, дисциплінованість,   вимогливість, товариськість.

10

Ділові якості

Відповідальність, заповзятливість,

знання компютерних процесів управління

   

        Для вирішення питання професійно-психологічной  придатності офіцера до виконання обов’язків на посаді керівника слід провести  комплекс психологічних (психофізіологічних)досліджень, які дозволяють надати об’єктивну  характеристику загального  психологічного портрету, необхіднім ПВЯ, морально-психологічного стану досліджуваного. Визначені ПВЯ, розроблена психограма військового керівника, аналіз публікацій і досвід власних досліджень дозволить запропонувати перелік деяких психологічних (психофізіологічних ) методик для оцінки професійно-психологчної  придатності військового керівника і необхідний час тестувань (Табл.2).

        Вимоги до методик психологічних (психофізіологічних) тестувань обумовлюються конкретною метою досліджень. Тому комплекс тестів може бути декілька змінено. Нами запропоновано комплекс психологічних тестів, які відповідають надійності, валідності, стандартизованості, наукової обґрунтованості. Дані методики  не потребують спеціальних умов і підготовки досліджуваних.

        Удосконалення системи оцінювання ПВЯ і професійної придатності офіцера потребує використання сучасних автоматизованих технологій. Комп’ютерні методики дослідження психологічного (психофізіологічного)  стану дозволяють в дуже короткий час оцінити  у великих об’ємах  властивості і здібності людини та забезпечують автоматичну обробку отриманих результатів  зі збереженням їх у відповідних базах даних. З урахуванням вищесказаного в комплекс тестувань включені три комп’ютерних тести: тест визначення рівня інтелекту (модифікований тест   Д. Равена), компютерна методика експрес – оцінки  психологічного стану (рейтингу), модифікований тест визначення тривожності.

        Після психологічного (психофізіологічного) вивчення офіцера заключення про його професійно-психологічну придатність носить рекомендаційний характер. Загальне заключення о придатності офіцера до виконання функцій керівника ( управлінця) надається тільки після всебічного професійного вивчення особистості: особистої справи, соціально-психологічних досліджень, оцінки професійних якостей, медичного обстеження, поглибленого психологічного (психофізіологічного) тестування.

        В плані апробації запропонованих методик  психологічного (психофізіологічного) тестування лабораторія науково-методичного  забезпечення ( психологічного вивчення особового складу) почала проводить обстеження співробітників НМЦ КП і планує експериментальні дослідження офіцерів, які поступають на навчання в НАОУ. Ця праця дозволить розробити модель військового керівника і модель психологічного супроводу діяльності військового керівника на рівні сучасних досягнень науки і практики

         В заключенні  слід зробити висновки про те, що демографічна ситуація в Україні, невирішеність безліч соціально-економічних проблем , девальвація цінностей в суспільстві  - усе це ускладнює роботу по підбору (добору) особового складу, зокрема поповнення молодого офіцерського корпусу ЗСУ,  і накладає особливу відповідальність на правильне вирішення одній з кадрових проблем. Якісний офіцерський склад та ефективність військового керівництва залежить від об’єктивної оцінки  його ділових, організаторських здібностей, інших професійно-психологічних якостей, які можна визначити  комплексом спеціальних методик. Ці методики проведені вище, вони дозволяють виявити спрямованість, рівень інтелекту, нервово-психічну стійкість, ділові здібності, працездатність головного мозку та ін. Одним із важливих напрямків кадрової роботи є виявлення найбільш перспективних та підготовлених офіцерів з перших років служби. Періодична переатестація, кар’єрне зростання, просування офіцерів  також потребують їх психологічного (психофізіологічного) вивчення.