УЗБЕКИСТАН

Республіка Узбекистан
узб. O‘zbekiston Respublikasi
узб. Ўзбекистон Республикаси

Прапор Герб

Столиця Ташкент
Найбільше місто Ташкент
Офіційні мови узбецька
Державний устрій Президентська республіка
Президент Іслам Карімов
Незалежність від СРСР: 1 вересня 1991
Площа
- Загалом 447 400 км² (56-а)
- Води (%) 4,9
Населення
- перепис 2009 р. 27 606 007 (80.0% узбеків
5.5% росіян
5.0%-5.5% таджиків
3.0% казахів
2.5% каракалпаків
1.5% татар
2.5% Інші)
- Густота 61 4/км²
Валюта Узбецький сом (UZS)
Часовий пояс (UTC+5)
Домен інтернету .uz
Телефонний код +998

Узбекиста́н (узб. Ўзбекистон, O’zbekiston) або Респу́бліка Узбекиста́н (узб. Ўзбекистон Республикаси, O’zbekiston Respublikasi) — держава в Центральній Азії. Межує з Казахстаном на півночі і північному сході, з Туркменістаном на південному заході, Афганістаном на півдні, Таджикистаном на південному сході і Киргизстаном на північному сході. Узбекистан не має виходу до моря. Разом з Ліхтенштейном, є однією з двох країн світу, якій для виходу в світовий океан необхідно перетнути дві держави.

Історія Узбекистану
Територія Узбекистану була населена до X століття переважно іранськими племенами, про що свідчать археологічні знахідки інструментів праці і пам'ятників в Фергані, Ташкенті, Хорезмі, Самарканді та Бухарі. Першими країнами, які з'явилися на території сучасного Узбекистану, були Согдіана та Хорезм. Олександр Македонський завоював Согдіану і Бактрію в 327 р. до н. е., одружився на Роксані, дочці місцевого правителя Бактрії (нині Афганістан). Опір загарбникам був запеклим, змушуючи армію Олександра затриматися в області. У XIV столітті володарював Амір Темур (1336—1405). У своїх військових походах Амір Темур досяг значних успіхів. Він завдав поразки військам османського султана Баязида I, таким чином рятуючи Європу від османської навали. Був причиною падіння Монгольської імперії. Амір Темур побудував столицю імперії в Самарканді. Сьогодні він розглядається як один з найбільших героїв Узбекистану. З XIX століття Російська імперія почала розширюватися в Центральній Азії. До початку XX століття, Центральна Азія знаходилася в руках Росії і, незважаючи на деякий опір більшовикам, на початку становлення радянської влади, Узбекистан і інша частина Центральної Азії стали частиною Радянського Союзу. Декларація про незалежність Узбекистану прийнята 31 серпня 1991 р. День незалежності відзначається 1 вересня. Конституція Узбекистану була прийнята 8 грудня 1992 р.

Географія Узбекистану
Більша частина У. розташована у межах Туранської низовини, значну частину якої займає пустеля Кизилкум. На півн.-сході і півдні передгір'я і відроги Тянь-Шаню та Гіссаро-Алаю (висоти до 4643 м). Між ними розташовані міжгірські западини: Ферганська, Зеравшанська, Чирчик-Ангренська та ін. Висота хребтів понад 4000 м. Клімат різко континентальний, посушливий. Ріки — Сирдар'я, Амудар'я, Нарин, судноплавна тільки Амудар'я.

Адміністративний поділ

Карта адміністративно-територіального поділу Узбекистану

Республіка Узбекистан складається з областей (узб.: viloyat), районів, міст, аулів і Республіки Каракалпакстан. Столиця Узбекистану — Ташкент.Поділ Адмін. центр Площа
(км²) Населення (2008)[2] Код
Бухарський вілоят Бухара 39,400 1,576,800 3
Джиззацький вілоят Джиззак 20,500 1,090,900 5
Навоїйський вілоят Навої (місто) 110,800 834,100 7
Кашкадар'їнський вілоят Карші 28,400 2,537,600 8
Самаркандський вілоят Самарканд 16,400  3,032,000 9
Сирдар'їнський вілоят Ґулістан 5,100 698,100 10
Сурхандар'їнський вілоят Термез 20,800 2,012,600 11
Ташкентський вілоят Ташкент 15,300  2,537,500 12
Ташкент Ташкент ??? 2,192,700 1
Ферганська долина
Ферганський вілоят Фергана  6,800 2,997,400 4
Андижанський вілоят Андижан 4,200 2,477,900 2
Наманганський вілоят Наманган 7,900 2,196,200 6
Регіон Каракалпакстан
Хорезмський вілоят Ургенч 6,300  1,517,600 13
Республіка Каракалпакстан Нукус 160,000 1,612,300 14

Економіка Узбекистану
Загальна характеристика господарства. Узбекистан — індустріально-аграрна країна. Осн. галузі пром-сті: гірнича, газова, легка, харчова, хімічна, машинобудівна, електроенергетика, кольорова, чорна металургія, паливна і нафтохімічна. Транспорт — автомобільний, залізничний, трубопровідний, річковий, повітряний. Приблизно 80% всіх вантажообігу в Узбекистані припадає на залізниці. Мережа залізниць загальною протяжністю бл. 3400 км зв'язує республіку з сусідніми країнами. Є також 63 000 км шосейних доріг, але число доріг з твердим покриттям невелике. Найбільш важливі з них — шосе Ташкент — Термез, Ташкент — Бухара — Муйнак, Ташкент — Коканд. Майже кожне велике місто Узбекистану має свій аеропорт. Ташкентський міжнародний аеропорт здійснюється регулярне повітряне сполучення з багатьма країнами, включаючи Росію, Німеччину, Туреччину, Великобританію, Нідерланди, Індію і США.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 24 млрд. Темп зростання ВВП — 4,4%. ВВП на душу населення — $1007. Прямі закордонні інвестиції — $ 55 млн. Імпорт — $ 7,3 млрд. (г.ч. РФ — 16%; Південна Корея — 11%; Німеччина — 8,4%; США — 7,4%; Туреччина — 6%). Експорт — $ 7,6 млрд. (г.ч. РФ — 14%; Швейцарія — 10%; Великобританія — 10%; Бельгія — 4,2%; Казахстан — 3,5%).

Населення Узбекистану
Населення — 28 000 800 чоловік (за попередніми даними на 1 січня 2009), серед них 37 % — міські жителі і 63 % — сільські жителі.[3] Середня щільність населення 59,4 чол. на 1 кв. км. За кількістю жителів Узбекистан займає третє місце серед країн СНД, після Російської Федерації та України. Однак на відміну від них в Узбекистані реєструються високий рівень народжуваності і позитивний приріст населення. У республіці налічується 120 міст і 115 міських селищ, у них, в загальній складності, проживає близько 9,4 млн чол. або трохи більше 37% всього населення. За офіційними даними чисельність таджиків становить 4,5% населення Узбекистану, але в реальності воно може бути в кілька разів більше.

Національний склад населення у %[4]
83,5 % Узбеки
4,5 % Таджики
3,5 % Росіяни
3,4 % Киргизи
3,1 % Казахи
2,2 % Каракалпаки
2,1 % Інші національності
1,1 % Татари
0,7 % Туркмени
0,6 % Корейці
0,1 % Євреї
0,05% карачаєвці

Махалля

Махалля — система народного самоврядування. Згідно з указом президента республіки від 1998 року почали відроджуватися махаллінські комітети і махаллінські поради, функція яких пов'язана з контролем за соціальним захистом та соціальним забезпеченням найбільш бідних верств населення в окремо взятому мікрорайоні. Махаллінський комітет допомагає мешканцям махаллі з організацією свят, весіль, похорон, та при необхідності надає допомогу незаможним або самотнім людям похилого віку.



Будівля Олій Мажліса Республіки Узбекистан

Становлення державності
21 жовтня 1989 прийнятий закон про державну мову Республіки Узбекистан
31 серпня 1991 Республіка Узбекистан оголошена суверенною державою
1 вересня 1991 день незалежності Республіки Узбекистан
18 листопада 1991 затверджений державний прапор
29 грудня 1991 всенародно обраний перший президент Республіки Узбекистан
2 липня 1992 затверджений державний герб Республіки Узбекистан
8 грудня 1992 прийнята конституція Республіки Узбекистан
10 грудня 1992 затверджений державний гімн Республіки Узбекистан
1 липня 1994 введена національна валюта

Президент Республіки Узбекистан - Іслам  Абдуганіевич  Карімов

Згідно з Конституцією, Узбекистан — правова демократична держава. Глава держави — президент. Вищим державним представницьким органом є Олій Мажліс Республіки Узбекистан, що здійснює законодавчу владу. Олій Мажліс Республіки Узбекистан складається з двох палат — законодавча палата (нижня палата) і Сенат (верхня палата) (Конституція Республіки Узбекистан, розд. 18, ст. 76)

Культура Узбекистану
Культура і суспільні відносини в Узбекистані мають багатовікову історію. Із засобів масової інформації варто виділити Державну телерадіокомпанію, ФМ-радіостанції, урядові газети, а також інтернет-ресурси.
В Узбекистані видаються газети на узбецькій, каракалпацькій («Єркін Каракалпакстан»), таджикском («Овозі тожик») та іншими мовами національних меншин.

Релігія
За офіційними даними — мусульмани — 88 % (в основному суніти), православні — 9 %. Всього в країні зареєстровано 16 релігійних конфесій.
Конституція Республіки Узбекистан декларує свободу совісті для всіх. За Конституцією кожен має право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Також неприпустимо примусове насадження релігійних поглядів.

Українці в Узбекистані
За переписом 1926 в Узбекистані жило 25 800 українців; 1959 — 88400 (1,1%); 1970 — 111 700 (0,9%), у тому числі 96 800 у містах; в Ташкенті жило 40.700 українців (2,9% всього населення і 31,5% всіх українців в Узбекистані); 49% українців вважали українську мову рідною (50% — російську), крім того, 10% володіли нею вільно.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Узбекистан