КАЗАХСТАН

Республіка Казахстан або Казахська Республіка
Қазақстан Республикасы, Қазақ елі

Прапор Герб

Столиця Астана
Найбільше місто Алмати
Офіційні мови Казахська, Російська
Державний устрій Президентська республіка
Президент - Нурсултан Назарбаєв

Незалежність від СРСР: 16 грудня 1991
Площа
- Загалом 2 724 900 км² (9-а)
Населення
- перепис 2009 р. 16 004 800[1]
- Густота 6/км²
Валюта Тенге (KZT)
Часовий пояс (UTC+5)
Домен інтернету .kz
Телефонний код +7

Респу́бліка Казахста́н (каз. Қазақстан Республикасы) або Казахстан (Kazakhstan) каз. Қазақстан — держава в Європи, Центральній Азії. Столиця — Астана. Інші великі міста — Алмати, Шимкент, Караганда. Казахстану належить Мале Аральське море, озеро Балхаш. Більшість території займає степ, на півдні — напівпустеля. Казахстан — член ООН, СНД.

Географія

Республіка Казахстан знаходиться в центральній частині Євразії. На території країни, на перетині 78 меридіану з 50 паралеллю, знаходиться географічний центр континенту. На півночі і заході межує з Росією, на сході — з Китаєм, на півдні - з Киргизстаном, Узбекистаном і Туркменістаном. На південному заході омивається водами Каспійського моря.


Алмати, столиця Казахстану часів СРСР.



Астана, столиця Казахстану

 Рельєф

Понад 3/4 території Казахстану займають рівнини з висотами від 100 до 300 м над рівнем моря. На крайньому південному сході і сході простягаються хребти Тянь-Шаню, Джунгарського Алатау й Алтаю з висотами від 3000 до 6995 м (пік Хан-Тенгрі). На крайньому заході розташована Прикаспійська низовина, що частково лежить нижче рівня Світового океану (рівень Каспійського моря - 27 м). У центрі країни великі території займає зруйнована гірська система Казахстанського дрібносопковику. У межах рівнин поширені піщані і глинисті пустелі (Кизилкум, Муюнкум, Бетпак-Дала), напівпустелі і сухі степи. Для молодих гір південного сходу характерні сильна розчленованість і вертикальна поясність. На півночі республіки переважають степи і лісостепи. 23% території країни (північна частина) придатні для землеробства, 70% - для відгінного тваринництва.

Ріки й озера

Близько 80% території республіки належить до безстічних областей і басейнів внутрішнього стоку. Іртиш, Ішим і Тобол, що протікають по північній і північно-східній окраїнах країни, відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Всі інші великі річки на території країни несуть свої води в замкнуті внутрішні водойми: Урал - у Каспійське море, Сирдар'я - в Аральське море, Ілі - в озеро Балхаш. Багато малих і середніх річок влітку пересихають.

Каспійське море входить у межі республіки своєю північно-східною акваторією з невеликими глибинами (5-7 м). Крім Казахстану, ресурсами Каспійського моря володіють Росія, Азербайджан, Іран і Туркменістан. Аральське море розділене між Казахстаном й Узбекистаном. Площа цього водоймища, яке висихає, за останні 35 років скоротилася вдвічі. Озеро Балхаш повністю належить Казахстану. Водоймище має прісну західну акваторію і солону східну.

Клімат

Клімат країни різко континентальний і сухий. У передгірських і гірських районах випадає від 500 до 1600 мм опадів на рік, у степових - 200-500, у пустельних - 100-200 мм. Середня температура січня - від -18° С на півночі до -3° С на півдні; середня температура липня - від 19° С на півночі до 29° С на півдні. Річний перепад температур дуже значний: взимку температури можуть опускатися до -50° С, а влітку приземні температури місцями сягають 70° С. Добові перепади температур сягають 20-30° С.

Ґрунти

За винятком північних районів, ґрунти в Казахстані бідні і засолені. В цілому для країни характерна широтна зональність ґрунтів: на півночі - чорноземи, далі на південь - каштанові, бурі напівпустельні ґрунти, такири і піски пустель. У горах розвинуті каштанові, сірі лісові і гірничо-лугові чорноземні ґрунти.

Рослинний і тваринний світ

Ліси займають всього 3,5% території Казахстану. Здебільшого це хвойні ліси, хоча в горах зустрічаються береза, осика, яблуня й арчевники. На іншій території країни поширена різнотравно-злакова, полиново-злакова, полиново-солончакова і пустельна рослинність. У високогір'ях є субальпійські та альпійські луки.

Тваринний світ Казахстану своєрідний. Комахи й рептилії переважають у пустелях і напівпустелях. У степовій зоні зустрічаються джейран, сайгак, вовк, заєць, лисиця, шакал, різні гризуни (миші, ховрашки). Багато казахстанських озер служать постійними або сезонними місцями проживання для гусей, лебедів, качок, чайок, фламінго. Найрізноманітнішою є фауна гір. Тут водяться ведмеді, гірські козли і барани, снігові барси, олені, багато видів птахів. Для охорони дикої природи створені заповідники у всіх природних зонах - від пустель до високогір'їв.

Економіка Казахстану

Казахстан є найбільш розвиненою країною Центральної Азії. У Казахстані розвинена гірничодобувна промисловість. Активно добуваються вугілля, нафта, природний газ, залізняк, мідні руди, свинцевий-цинкові руди, нікелеві руди, боксити та інші корисні копалини.

Казахстан – аграрно-промислова країна з розвиненим гірничим сектором. Основні галузі промисловості: гірнича (нафта, вугілля, марганець, цинк, мідь, титан, боксити, золото, срібло, сірка, залізо), чорна і кольорова металургія, тракторобудування, моторобудування, будівельних матеріалів. Транспорт: залізничний, автомобільний, трубопровідний, судноплавний (по Каспійському м., о. Балхаш, рікам Іртиш, Сирдар’я, Урал). Розвивається повітряний транспорт (відкриті прямі авіалінії в Німеччину, Туреччину, Іран, Китай і ряд інших країн). Транспортна мережа Казахстану розвинена недостатньо. Основні перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним транспортом. Відсутні зручні шляхи для транспортування вантажів між східними і західними районами країни.

За даними Індексу економічної свободи [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2011]: ВВП – $ 182 млрд. Темп зростання ВВП – (1,2%). ВВП на душу населення – $ 11 693. Прямі закордонні інвестиції – $ 12.6 млрд. За даними Центральне розвідувальне управління Імпорт (2010) $31.96 млрд (г.ч. Росія – 29,6%, Німеччина – 6,2%, США – 4%, Україна – 4,8%. Експорт (2010) 60,84 млрд (г.ч. Китай – 15,6%, Росія – 8,9%, Україна – 5,1% .

У 2003 в Казахстані було добуто 51,4 млн тонни нафти, в 2004 — 59,17 млн тонн, в 2005 — 61,4 млн тонн. До 2010 планується збільшити видобуток нафти до 100 млн тонн на рік, а до 2015 — до 150 млн тонн на рік, внаслідок чого Казахстан увійде до десятки найбільших нафтовидобувних країн світу. Основним джерелом доходів є доходи від експорту нафти і нафтопродуктів. У Казахстані знаходяться багаті родовища нафти.

Провідні галузі промисловості: кольорова і чорна металургія, хімічна, машинобудування, легка, харчова. Розвинені також нафтопереробка і виробництво будматеріалів.

Економічна географія

Казахстан складається з п'яти великих економічних районів. На Півночі розвинуте зернове господарство, видобуток залізної руди і кам'яного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика. У Східному Казахстані переважають кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство. Західний Казахстан - найбільший нафтогазовидобувний регіон не тільки Казахстану, але й СНД. Основні галузі господарства Центрального Казахстану - чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво. У Південному Казахстані вирощують бавовну, рис, зерно, фрукти, овочі, виноград; розвинута кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство. Розміщення промислових об'єктів прив'язане до родовищ корисних копалин, великих міст і водних ресурсів. Висока концентрація гірничодобувної промисловості зумовила погіршення екологічної обстановки, що особливо характерно для міст Східного, Центрального і Південного Казахстану.

Трудові ресурси

Чисельність трудових ресурсів становить 8,8 млн. осіб (1997). Число зайнятих знизилося до 6,4 млн. осіб порівняно з 7,7 у 1991р.. На початку 1999 безробіттям було охоплено приблизно 25% працездатного населення країни. У сфері послуг працює майже 60% зайнятих, у сільському, лісовому і рибному господарстві - 24%, у промисловості - 16%. У промисловості в основному зайняті росіяни, серед селян і керівників переважають казахи. Значну частину працівників нафтової промисловості на заході країни становлять азербайджанці.

Історія Казахстану

Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між Росією і Китаєм у VIII ст. до н.е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст. Важливе значення для становлення Казахстану мав Великий Шовковий шлях, а також караванний маршрут уздовж річки Сирдар`ї, завдяки чому з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалася торгівля і сільське господарство.

У ХІІІ ст. казахська територія увійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана у 1227 році, імперія була розділена між його нащадками. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст.

У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойротами та джунгарами. Їх набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Протягом 1731-1742 років казахські жузи переходять під покровительство Російської імперії. Поступово Росія зайняла домінуюче положення в місцевому управлінні, обмежуючи повноваження казахських ханів і нав'язуючи російську адміністративну систему. Остаточно вся територія Казахстану увійшла до Російської імперії до 1848 року.

Завойовницькі війни Росії на півдні центральної Азії в кінці XIX століття сприяли значному припливу російських поселенців у Казахстан. Страждаючи від голоду та переселень, 1916 року казахи взяли участь у центрально-азіатському повстанні, направленому проти призову до російської армії, проте це повстання було придущене.

1917 року після Жовтневого перевороту в Росії Казахська націоналістична партія Алаш-орда проголосила автономію казахського народу. Проте вже у лютому 1918 року більшовики почали масштабний збройний наступ в результаті якого в Казахстані було встановлено радянську владу.

Перші десятиліття радянської влади в Казахстані позначені голодом 1919-1922, а також 1932-1933, що призвів до загибелі сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи. Сумарна чисельність жертв оцінюється у 2-2,5 млн. чоловік.

З 1936 року Казахстан - Союзна республіка. У 1950-х роках в Казахстані проводилася державна кампанія з освоєння цілинних земель, результатом стало швидке перетворення північних пасовищних рівнин Казахської республіки на сільськогосподарські угіддя. У кінці 1950-х у Казахстані було збудовано космодром Байконур, а також полігони для ядерних випробувань поблизу м. Семипалатинськ.

Незалежність країни була проголошена 16 грудня 1991 після підписання Біловезької угоди (8 грудня 1991) між Росією, Білоруссю і Україною про створення СНД і фактичного розпаду СРСР. Комуністичну партію замінила Незалежна соціалістична партія Казахстану. Казахстан приєднався до СНД в грудні 1991. Незалежність визнана в 1992. Прийнятий у НБСЄ, став членом ООН в 1992.

Перший голод у Казахстані 1919-1922

"Перший голод у Казахстані 1919-1922 рокiв" - перший голод в сільських районах Казахської РСР. Масова загибель сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи (1 млн осiб) 

Голод 1932-1933 рокiв

Голод в Казахстані 1932-1933 рокiв - голод в сільських районах Казахської РСР. Масова загибель сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи (1,5 млн осiб) - 40% населення казахiв

Національно-визвольна боротьба казахського народу

Національно-визвольна боротьба казахського народу 1824-1864

Повстання в Казахстані 1929 — 1931



перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаев у своїй книзі «Стратегія незалежності» пише: ….Питання про чисельність казахів-жертв голоду 1929 −1933 років, пов'язаних з ним епідемій і міграцій залишається поки що відкритим. Амплітуда думок з приводу кількості загиблих у ці роки коливається у межах від 1 мільйона 750 тисяч до 2 мільйонів 200 тисяч. Це означає, що під час колективізації загинуло від 42 до 49 відсотків корінного етносу. Майже 1 мільйон 30 тисяч чоловік відкочувала в роки голоду за межі республіки, з них 616 тисяч — безповоротно. Силова політика держави наштовхнулася на запеклий опір народу. На боротьбу з режимом піднімалися все більш широкі верстви населення. Рух опору охопив весь Казахстан. У 1929—1931 роках мали місце понад 380 селянських бунтів і повстань, що охопили майже 80 тисяч чоловік. Великими з них були сузакське, іргізське, аксуйське, абралінське, адаєвське, Каракумське та інші повстання. Всі вони придушувалися самим жорстоким чином регулярними військами Червоної Армії…. 

Желтоксан

Желтоксан (каз. Желтоқсан - грудень) - виступ молоді під антирадянськими і сепаратистськими гаслами в Алма-Аті, що була у той час столицею Казахської РСР, що відбулося 16 грудня 1986. Великий приплив росіян в 1960-х зробив казахів меншістю; антиросійські настрої почали виявлятися у 1986. Події грудня 1986 стали першими в СРСР масовим мітингом, в ході яких висувалися антирадянські і націоналістичні гасла. В історичній літературі Казахстану дану подію називають «грудневих подій».

Населення

Станом на 1 липня 2001 року чисельність населення Казахстану становила 14,95 млн. осіб. За цим показником країна посідає 55 місце у світі.

Під час перепису населення 1999 року було зареєстровано 14,95 млн. осіб. З 1991 по 1997 народжуваність знизилася на третину (з 21 до 14,7 на 1000 жителів), а смертність зросла з 8 до 10,2 ос. на тисячу жителів. Природній приріст зменшився з 13 до 4,5%, що в сукупності призвело до скорочення чисельності населення республіки за 1991-1997 на 1150 тис. осіб.

Станом на 01.05.2009 року чисельність населення Казахстану становила 15,87 млн. осіб. (Агентство по статистике РК, 2009) [1].[17], казахи - 9,3 млн., россiяни - 3,7 млн. осіб.

Державна Програма Нурлы Кош для оралманиов.

Національний склад

Переселення слов'ян, німців, татар, чеченців і корейців у Казахстан у різні періоди ХІХ-ХХ стст. і вольове проведення кордонів республік за радянських часів призвели до того, що казахи в загальній чисельності населення республіки становили меншість (у 1980-х роках - 38-39%). У 1998 році частка казахів збільшилася до 50,6%, частка росіян знизилася до 32,2%, українців - до 4,5%, німців - до 1,9%.

У Північному Казахстані більшість становлять росіяни, у Східному Казахстані, Семиріччі і Західному Казахстані компактно проживають російські козаки, які виділяються своєрідною культурою і життєвим устроєм. У республіці проживають представники понад 100 національностей, в тому числі більше 300 тисяч українців.

За переписом 2009 року з 16 004 800 осіб населення країни: 63.1% Казахи, 23.7% Росіяни, 2.9% Узбеки, 2.1% Українці, 1.4% Уйгури, 1.3% Татари, 1.1% Німці, 4.5% Інші 

Міське та сільське населення

Активна індустріалізація економіки Казахстану 50-70-х років сприяла розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52%). Вже у 1970 році було 16 міст з населенням понад 100 тис. осіб, у тому числі два міста - Алмати і Караганда - понад 500 тис. мешканців (776 і 541 тис. осіб).

Великі центри індустрії виникли в районах Центрального Казахстану - Караганда, Теміртау (179 тис. жит.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), у Північному Казахстані - Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик; у Південному Казахстані - Каратау, Кентау, Текелі. Збільшилась чисельність населення і в старих містах: Алматі, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каменогорську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис. жит.).

Найбільша частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганській, Карагандинській, Мангишлакській. У той же час у Тургайській, Кокчетавській областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки приблизно 1/3 населення.

Понад дві третини населення Алматинської, 63% Південно-Казахстанської і 62% Північно-Казахстанської областей проживають у сільській місцевості. Сільське населення становить меншість у Кизилординській (39,5%), Східно-Казахстанській (41,2%), Атирауській (41,8%) і Актюбінській (43,8%) областях.

З 7684 сіл республіки тільки 344 (4,3 % від їх загальної кількості) є великими, у кожному з них мешкає в середньому від 3 до 5 тис. жителів. На ці села припадає майже третя частина сільського населення, або 2010,7 тис. осіб. У той же час у 2084 малих селах (26%), з чисельністю населення до 200 осіб, проживає 3,2% від числа всіх селян, або 211,3 тис. осіб.

Структура населення за статтю

Кількість чоловіків порівняно з 1989 р. знизилася на 8,2% і становить 7201,8 тис. осіб, жінок, відповідно, на 7,2% і 7751,3 тис. Чисельність жіночого населення продовжує переважати над чоловічим. При цьому частка чоловічого населення знижується. Так, якщо в 1989 році чоловіки становили 48,4%, то в 1999 році - 48,2%. Частка жіночого населення перевищує 52% у Карагандинській, Східно-Казахстанській, Павлодарській і Кустанайській областях, 53% - в Астані. Якщо загалом по країні у 1989 році на 1000 жінок припадало 939 чоловіків, то в 1999 році - тільки 929.

Густота населення

Розміщення населення дуже нерівномірне. Середня густота - 6 осіб на 1 кв. км. Найбільш густо заселена південна передгірська смуга, де в оазисах поливного землеробства густота сягає подекуди більше 100 осіб на 1 кв. км. Порівняно висока густота і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше осіб. Висока густота населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Разом з цим, величезні простори пустель і напівпустель дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня густота становить 1,4 - 1,8 ос. на 1 кв. км.

Релігія

Казахи традиційно є прихильниками ісламу, а росіяни сповідують православ'я. У Радянському Союзі релігійна діяльність була суворо обмежена. Після проголошення незалежності як мусульмани, так і християни доклали значних зусиль для збільшення числа своїх прибічників. Туреччина, Саудівська Аравія і ряд інших країн надали кошти для розвитку мусульманства і будівництва мечетей, а казахські студенти отримали можливість навчатися за кордоном, у тому числі в мусульманських навчальних закладах. Однак порівняно з іншими центральноазіатськими державами вплив ісламу в Казахстані залишається слабким. Виняток становлять південні райони країни, зокрема Шимкент.

Мова

До розпаду СРСР російська мова фактично була державною мовою; у 1991 році ухвалено закон, яким російській і казахській мовам було надано статус державних, але російська залишилася провідною в галузі освіти, у державних і громадських установах теж розмовляли російською мовою. Конституції 1993 і 1995 рр. проголосили казахську мову єдиною державною, а російській було надано статус мови національного спілкування. Більшість казахів погано володіють рідною мовою.


Мапа Казахстану

Асамблея народів Казахстану

У Казахстані мешкають представники понад 130 націй і народностей, багато з яких мають власні культурні центри. Для вирішення питань щодо здійснення конституційних прав представників кожного народу, що проживає у Казахстані, щодо користування рідною мовою та культурою, у 1995 році була створена Асамблея народів Казахстану, що займається виробленням стратегічних завдань національної політики у країні. Головою Асамблеї обрано Президента Республіки Казахстан Н.А.Назарбаєва. Виконанням усіх прийнятих рішень займається постійно діючий орган при президентові Республіки Казахстан - секретаріат Асамблеї і заступник голови Асамблеї.

Малі асамблеї в обласних центрах, очолювані Акимами (Главами Адміністрацій), займаються питаннями міжнаціональних відносин, що піднімаються культурними національними центрами на місцях, зокрема, відродженням культури і мови, виданням газет, розподілом ефірного часу на телебаченні і радіо, вирішенням побутових, соціальних та інших проблем.

Нині в Казахстані видається 11 національних газет, функціонує 44 телестудії 12 мовами, 18 радіостанцій 6 мовами. Викладання у школах ведеться 7 мовами. В столиці країни - Астані - під патронатом Посольства України працює українська гімназія. Для представників національних діаспор і малих народів, за пропозицією Н.Назарбаєва, щороку виділяється 10-відсоткова квота для вступу у вищі та середні навчальні заклади республіки.

14-16 листопада 2002 року відбулася 9-а сесія Асамблеї народів Казахстану, на якій прийнято рішення про створення постійно діючої Наради, яка повинна виробляти пропозиції щодо демократизації і розвитку громадянського розвитку. До складу Наради повинні увійти депутати парламенту, члени уряду, а також представники будь-яких політичних партій та неурядових організацій. В рамках Наради вестиметься активний діалог про шляхи подальшого розвитку країни, її економіки, політичної системи на основі збереження політичної стабільності і забезпечення безпеки Казахстану і його громадян.

Територіальний поділ

Акмолінська область
Актюбінська область
Алматинська область
Атирауська область
Жамбилська область
Західно-Казахстанська область
Карагандинська область
Кизилординська область
Костанайська область
Мангістауська область
Павлодарська область
Південно-Казахстанська область
Північно-Казахстанська область
Східно-Казахстанська область
Алмати
Астана
Байконур