УКРАЇНА. ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЇХ ВИРІШЕННЯ

IX МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «ВАЛЕОЛОГІЯ: СУЧАСНИЙ СТАН, НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ»

 

З 31 березня по 3 квітня 2011 г. у м. Харкові відбулася IX Міжнародна науково-практична конференція «Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку».

Тема, яка зібрала цього дня разом наукову еліту з різних країн: Азербайджану, Білорусії, Російської Федерації, Польщі, Чехії, Румунії, Латвії, Литви, Франції, України була присвячена суттєвим питанням валеології.

В рамках конференції працювали наступні секції: теоретичні проблеми валеології; валеопедагогіка; валеософія; медична валеологія (санологія); соціальні аспекти керування здоров’ям та здоровий спосіб життя; сучасні технології в валеології. Всього на конференцію було подано близько 100 доповідей.

За програмою конференції 31 березня відбулися пленарне засідання та відкрите засідання правління Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація валеологів». 1 квітня – Круглий стіл «Актуальні проблеми підготовки кадрів вищої кваліфікації для системи валеологічної освіти», 2 квітня – проведено 7 майстер-класів з інноваційних освітніх і оздоровчих технологій (фахівці Латвії та Російської Федерації).

Спільне засідання розпочалося промовами проректора з наукової роботи проф. Залюбовського І.І., декана філософського факультету проф. Карпенко І.В., завідувача кафедри валеології проф. Гончаренко М.С. (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна), проф. Кулініченко В.Л. (Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупіка, Київ). 

 

31 березня у програмі вечірнього пленарного засідання, на якому головували Шекера О.Г., доктор мед. наук, доцент, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Клімова О.М., доктор біол. наук, професор ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії АМНУ» та Скоморовський Ю.М., доктор біол. наук, професор Міжнародної кадрової академії були презентовані 16 виступів, серед них: Шекера О.Г., «Проблеми здоров’я населення України та вплив державних і громадських організацій на їх вирішення».

 

Преамбула виступу Шекери Олега Григоровича була присвячена історії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, який бере початок в 1840 році, коли рескриптом імператора Миколи I від 29 квітня було вказано у складі київського Університету Святого Володимира відкрити медичний факультет. Офіційна історія закладу розпочалася в 1841 році, коли при Київському університеті св. Володимир був створений медичний факультет в ньому навчалось 29 студентів. Сьогодні в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця навчається більше 10 тис. студентів. На всіх етапах розвитку Університету його гордістю і авторитетом були видатні особистості і всесвітньо відомі науково-педагогічні школи. На сьогодні Університет - це, перш за все, високопрофесійний науково-педагогічний колектив, один із найпотужніших у вищій медичній школі України, який об'єднує 12 факультетів і 78 кафедр.

Доповідачем було зроблено акцент, на те, що у 2011 році заклад відзначатиме 170-річчя з дня заснування, 130-річчя з дня народження академіка О.О. Богомольця, 130-річчю з дня заснування студентського наукового товариства імені А.А. Киселя та 120-річчя з дня народження М.О. Булгакова.

У своїй доповіді О.Г. Шекера звернув увагу присутніх на те, що сьогодні основними причинами порушення здоров'я є: фінансові труднощі; незадовільні житлові умови; стресова ситуація, викликана занадто високими вимогами та перевантаженнями, яка призводить до стану загального виснаження; хвороба та смерть членів сім’ї або злочини, здійснені членами родини; захворювання наркологічного характеру в сім’ї (наприклад, алкоголізм, наркоманії, паління); наслідки надмірного та незбалансованого харчування; криза в подружньому та сексуальному житті; особистісні обумовлені труднощі адаптації до реальних життєвих потреб; несприятливі умови праці та професійної діяльності; труднощі, пов’язані з навчанням дітей в школі та їх вихованням, конфлікти поколінь; критичні вікові періоди (статеве дозрівання, вік випробувань та досягнень, клімактеричний період, відхід від активного професійного життя, самітність та потреба у допомозі при постарінні).

Програмними засадами щодо збереження та зміцнення здоров'я сьогодні можуть стати:

1) формування нових цінностей і установок суспільства, нового ставлення до збереження та зміцнення здоров'я;

2) формування особистісної та соціальної мотивації населення до збереження та зміцнення свого здоров'я;

3) формування та впровадження системи виховання та навчання, в тому числі і фізичного виховання щодо збереження та зміцнення здоров'я населення;

4) забезпечення моніторингу індивідуального здоров'я, а також індивідуальних рекомендацій щодо його збереження та зміцнення;

5) створення кадрового потенціалу та матеріально-технічної бази для збереження та зміцнення здоров'я населення;

6) відпрацювання системи збору та обробки інформації щодо реалізації «програми здоров'я» та її ефективності.

Відомо, що у сучасному суспільстві суттєво збільшується роль і вплив громадянського сектору, зокрема, неурядових організацій, які спроможні динамічно та адекватно реагувати на різноманітні виклики сьогодення.

Тому головними напрямками діяльності громадських організацій повинні стати:

- задоволення та захист законних соціальних, медичних, екологічних, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів своїх членів;

- здійснення на національних рівнях моніторингу рівня здоров’я (санологічного моніторингу) населення та розробка на підставі аналізу його результатів рекомендацій для органів державної влади стосовно оптимізації та санологічної доцільності управлінських рішень, розробки та реалізації державної та регіональної політики, спрямованої на формування, збереження та зміцнення здоров’я різних категорій населення;

- забезпечення фахової громадської експертизи національних законодавчих баз в галузі охорони здоров’я, вплив на формування державної політики України та інших країн в цій царині.

Фокусом діяльності й авангардом пріоритетів функціонування громадських організацій повинні стати права людини для трансформації державницько-нормативних процесів з урахуванням праволюдинного компоненту.

Таким чином, національною ідеєю стане перетворення населення України в самий здоровий і довгоживучий народ.

 

ПРОБЛЕМИ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЇХ ВИРІШЕННЯ

 1,5Шекера О. Г., 2,5Царенко А.В., 1,5Шекера О.О., 3,5Шекера І.О., 4,5Трофименко С.І.

1 Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ

2 Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ

3 Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, м. Київ

4Ізюмська центральна міська лікарня Харківської області

5Міжнародна громадська організація – Міжнародна асоціація «ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА», м. Київ, Україна

 

Здоров’я людини є основою становлення та буття особистості, а тому може бути визнане як одна з найбільших цінностей і об’єктивна необхідність розвитку будь-якої спільноти.

Як відомо, чисельність та статево-вікову структуру населення визначають показники відтворення, зокрема народжуваність і смертність та їх співвідношення. За оцінками експертів ООН сучасна ситуація у світі характеризується коефіцієнтом сумарної народжуваності, який перебуває на рівні 2.65 дитини на жінку. Сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні у 2009 р. склав 1.46 дитини на жінку, а рівень народжуваності становив 11.1 випадку на 1000 населення, що обумовило їй 189 місце у рейтингу країн світу. Найбільше скорочення (близько 30%) було характерне для міського населення. У сільського населення сумарний коефіцієнт народжуваності скоротився приблизно на 20%.

Якщо народжуваність в Україні є низькою, але близькою до європейських показників, то рівень смертності – надзвичайно високим. В середньому на кожну тисячу мешканців планети реєструється 8.4 випадку смертей, у Європі – 11 випадків. Україна посідає 21 місце у світовому рейтингу з показником смертності 15.33 випадку на 1000 населення, що є близьким до показників в таких країнах, як Чад, Малі, Російська Федерація. В Україні структуру смертності визначають 3 основних класи хвороб, а саме хвороби системи кровообігу, новоутворення, нещасні випадки, травми та отруєння (близько 88 % випадків).

Сьогодні Україна входить в групу країн, де тривалість життя становить 65-70 років. За цим показником (у 2009 р. - 69,3 року) Україна посідає 123 місце у світі. Якщо у 1970 р. середня очікувана тривалість життя (70.6 року) була співставна з середньоєвропейською (70.7 року), то у 2009 р. різниця склала 7.1 року. Найбільш виразним є відставання українців за тривалістю життя від населення розвинених європейських країн, зокрема, Ісландії (13.6 року), Швейцарії (13.4 року), Франції і Норвегії (12.5 років). Вчені вважають, що середня видова тривалість людського життя може складати 110-115 років, і навіть 120-140 років. Проте, вплив різноманітних біологічних, соціально-економічних та інших чинників призводить до зменшення цього можливого для досягнення віку. У ХХІ столітті найкращих показників тривалості життя досягнуто в Японії (81.7 років), Гонконзі (82.2 років) та Швейцарії (81.7 років).

За інтегральним показником стану здоров’я – тривалістю життя, серед країн СНД, Україна посідає передостаннє (перед Молдовою) місце. Прогностичні розрахунки приблизно на одне покоління показують, що, ймовірно, населення України до 2026 р. зменшиться до 42 млн. осіб.

Таким чином, безпрецедентні демографічні зміни породжують новий виклик для суспільства. Ці процеси мають депопуляційний характер і суттєво впливатимуть на надання соціальних, у т.ч. медичних послуг у майбутньому.

Мета роботи - обґрунтувати системні заходи медичного забезпечення населення України на основі нових концептуальних підходів до її функціонування та з урахуванням перспективи розвитку охорони здоров’я.

Матеріали та методики дослідження. У процесі дослідження використовувались методи: семантичної оцінки наукових документів, прогнозування, спостереження, порівняння, системного аналізу.

Результати дослідження та обговорення. Для кожної держави найперспективнішим є зміцнення здоров’я молоді, тому що саме ця категорія уже в найближчому майбутньому стане її головним трудовим, демографічним і оборонним потенціалом.

У 2009 р. демографічне навантаження на працездатне населення було вище у сільського населення — 792 на 1000 працездатних проти 592 у міського. Це є наслідком більшої частки населення молодшого за працездатний вік (312 проти 226 у міського населення) та старшого за працездатний вік (480 і 366 відповідно).

Вчені підрахували, що стан здоров’я на 88-92 % визначають умови життя людини та спадкові фактори, і, нарешті, ефективна діяльність служби охорони здоров’я може забезпечити здоров’я людини лише на 8-12%. З наведених даних можна зробити важливий висновок: найголовнішим напрямом зусиль щодо збереження та зміцнення здоров’я є покращання способу і рівня життя людей, що неможливо без економічного зростання в державі, системних, відповідно профінансованих державою, науково обґрунтованих заходів первинної та вторинної профілактики захворювань та формування валеологічно орієнтованих мотивацій на здоров’язберігаючу поведінку населення, а також участі громадськості у їх вирішенні. Незаперечним є факт, що стан здоров’я населення суттєво впливає на економічну ефективність. Близько 30 % економічного зростання у розвинених країнах світу пов’язано зі зниженням смертності.

Так при щорічному зменшенні смертності лише на 2 % за 25 років відбудеться збільшення ВВП на 26 % в Казахстані і Російській Федерації, на 40% – в Грузії і Румунії. У Західній Європі від 29 до 41 % збільшення національного ВВП з 1970 по 2009 рр. приписують прибутку, пов’язаному з поліпшенням здоров’я. Ці розрахунки показують економічну цінність здоров’я.

Підводячи підсумок, необхідно відмітити, що здоров’я і добробут знаходяться в динамічному взаємозв’язку і посилюють один одного. У той же час, сучасні вимоги до здоров’я населення України передбачають створення національної ідеології здоров’я і механізмів її реалізації в усіх секторах суспільного і державного життя.

Однією з основних причин незадовільного стану справ у системі охорони здоров'я в Україні, що, серед іншого, характеризується низькою якістю та зменшенням доступності медичного обслуговування для населення, низьким рівнем оплати праці медичних працівників, значним поширенням тіньової оплати послуг у секторі охорони здоров'я тощо, є хронічний дефіцит фінансування.

Разом з тим, не менш важливе значення в спричиненні цих проблем системи охорони здоров'я України мають недостатньо ефективні розподіл та використання наявних ресурсів і контроль за витратами. Найефективнішим способом стримування витрат на охорону здоров’я є складання фіксованих бюджетів для системи охорони здоров’я чи для її основних підсистем виходячи з поставлених цілей.

Такий стан справ дедалі ускладнюється командно-адміністративною моделлю фінансування та управління галуззю, відсутністю чіткого поділу функцій між платниками та постачальниками медичних послуг, відсутністю як в одних, так і в інших відповідних стимулів до забезпечення ефективного використання ресурсів і підвищення якості медичного обслуговування населення і головне – відсутністю громадського контролю за витратами у системі охорони здоров’я.

Сьогодні, реформування охорони здоров’я в державі йде повільно і не ефективно. Однією з основних причин незадовільного стану справ є те, що не вирішується комплекс юридичних, економічних, організаційних питань з врахуванням психологічного фактора – готовності до сприйняття такої системи лікувально-профілактичної допомоги медичними працівниками і пацієнтами.

Висновки. У зв'язку з цим, беручи до уваги цінності, на яких будуються системи охорони здоров'я в Європейському регіоні, принципи управління процесом їх реформування та стратегічні євроінтеграційні наміри України, маючи за мету сприяти започаткуванню поступового переходу від командно-адміністративної моделі фінансування та управління охороною здоров'я до більш ефективної та прозорої, орієнтованої на реальні потреби пацієнтів контрактної моделі фінансування та управління галуззю доцільно виконавчій та законодавчій гілкам влади в межах відповідної компетенції та в рамках чинного законодавства:

забезпечити оптимізацію мережі державних і комунальних медичних закладів з метою приведення її у відповідність до реальних медичних потреб населення та максимально сприяти прийняттю належних рішень щодо реорганізації медичних закладів, що мають статус бюджетних установ, у державні казенні та комунальні некомерційні підприємства;

вжити заходів щодо забезпечення постійного, ефективного й адекватного інформування населення про цілі та очікувані результати заснованої на зазначених вище змінах реформи системи охорони здоров'я.

На наше глибоке переконання, одним з шляхів стабілізації ситуації та поступового виходу з демографічної кризи, поруч з покращанням рівня життя населення, є реформування системи охорони здоров’я на основі превентивної парадигми, збільшення фінансування та складання фіксованих бюджетів для системи охорони здоров’я чи для її основних підсистем, виходячи з поставлених цілей, впровадження сучасних профілактичних стратегій, які покликані попередити та усунути причини розвитку багатьох хронічних неінфекційних захворювань, а також широка участь громадськості щодо формування державної політики України за цими напрямками.

На наш погляд, сьогодні, реалізуючи нормативно гарантоване право на участь громадськості в охороні здоров’я, враховуючи реалії медичної і юридичної практик, актуальним видалось створення Міжнародної громадської організації – міжнародної асоціації «ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА» (далі – Організації).

Головними напрямками діяльності Організації буде:

- задоволення та захист законних соціальних, медичних, екологічних, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів своїх членів та сприяння зміцненню розвитку дружби всіх народів, а також сприяння взаєморозумінню й всебічному співробітництву між ними;

- здійснення на національних рівнях моніторингу рівня здоров’я (санологічного моніторингу) населення та розробка на підставі аналізу його результатів рекомендацій для органів державної влади стосовно оптимізації та санологічної доцільності управлінських рішень, розробки та реалізації державної та регіональної політики, спрямованої на формування, збереження та зміцнення здоров’я різних категорій населення;

- забезпечення фахової громадської експертизи національних законодавчих баз в галузі охорони здоров’я, вплив на формування державної політики України та інших країн в цій царині.

Фокусом діяльності й авангардом пріоритетів функціонування Організації будуть права людини для трансформації державницько-нормативних процесів з урахуванням праволюдинного компоненту.

І останнє, Організація зможе не лише проводити фахову громадську експертизу як національної, так і зарубіжних законодавчих баз в галузі охорони здоров’я, екології та впливати на формування державної політики у цій царині, а й очікувати на врахування результатів своєї діяльності у державних документах.