УКРАЇНА. Ноу-хау лікаря Потопальського

Анатолій Іванович Потопальський - кандидат медичних наук, доцент, директор Інституту оздоровлення і відродження народів України та Благодійного фонду "Небодарний цілитель", зав. лабораторією модифікації структури біологічно активних речовин ІМБіГ НАН України.

Доля винаходів буває не менш складною і драматичною, аніж життєвий шлях їх талановитих творців. Уже кілька десятиліть протипухлинний препарат амітозин, як і ряд інших лікувальних та оздоровчих засобів, розроблених групою українських учених та фахівців на чолі з кандидатом медичних наук Анатолієм Потопальським, не може подолати шлях до хворих. Неймовірно, однак процедура отримання дозволу на впровадження у клінічну практику препаратів, які могли б стати справжнім порятунком для багатьох людей з онкопатологіями та іншими тяжкими захворюваннями, зокрема вірусного походження, імунодефіцитними станами, розтяглася на довгі роки. Тим часом тисячі і тисячі наших співвітчизників так і не дочекалися рятівних ліків ...

Анатолій Іванович Потопальський працює в Інституті молекулярної біології і генетики Національної академії наук України, де завідує лабораторією модифікації структури біологічно активних речовин. У цьому широко відомому академічному інституті, очолюваному академіком Ганною Єльською, упродовж трьох десятиліть здійснюється фундаментальна розробка дуже перспективного для майбутнього людства напряму - молекулярно-генетичного оздоровлення людини і навколишнього середовища. Тільки простий перелік досягнень учених у цій сфері може зайняти багато місця, отож наведу лише декілька прикладів. Так, в інституті створено цілий комплекс лікувальних засобів від тяжких хвороб (людей, тварин, птахів, бджіл, риб, а також рослин), які не мають аналогів у світовій практиці. На основі розробленої А. Потопальським технології безвекторної передачі спадкової інформації створено понад два десятки принципово нових оригінальних видів, форм і сортів злаків, фруктових та овочевих рослин. Вони не хворіють, невибагливі, дають значно вищі, ніж звичайні сорти, врожаї на пісних, засолених грунтах, у засушливих умовах, та ще й покращують стан довкілля. У засобах масової інформації чимало розповідалося про науково-дослідну ділянку та оранжерею А. Потопальського, де можна побачити справжні дива, як, наприклад, найбільший - чи то овоч, чи то фрукт - кавбуз (гібрид «кавуна» і «гарбуза» (укр. ). що має високий вміст фруктози, каротину, багато інших поживних речовин, крім того, чудові смакові якості. Ще одне диво - дендропарк, який знаходиться на батьківщині Анатолія Івановича в селі Ходаки Коростенського району Житомирської області. Учений створив також комплекс лікувально -оздоровчих фіточаїв, що рекомендуються для профілактики новоутворень. Десять найменувань таких чаїв вже можна знайти в аптеках.Все це заслуговує окремої розповіді, наразі ж ідеться про ліки, яких із нетерпінням чекають тяжкохворі, а їх недоступність обростає в народі домислами та легендами. Втім, підстав для цього достатньо.

Відкриття даються людям одержимим. Ідея створення препарату проти раку не давала спокою Анатолію Потопальському ще з тих часів, коли працював фельдшером у селі. Яких тільки людських страждань не набачився! .. У роки навчання в медінституті захопився науковими пошуками. Молодому досліднику поталанило створити оригінальний протипухлинний препарат, результати клінічних досліджень якого згодом перевершили всі очікування. Назвав його «амітозин» («а» - проти, «мітоз» - поділ клітин). Молодого вченого підтримали старші колеги, при Львівському медінституті було створено спеціальну лабораторію. У ній під керівництвом А. Потопальського стали працювати лікарі, фармацевти, хіміки, ботаніки та інженери, на місцевому фармпідприємстві налагодили виробництво препарату для клінічних досліджень.

У 1969 році «спосіб отримання сполук тіофосфаміду з алкалоїдами чистотілу великого» було запатентовано, однак у реєстрації препарату відмовили. Долю впровадження його в медицину вирішувала Москва, яка не йшла на широке визнання винаходу. Як відомо, в ті часи розробка протиракових та противірусних препаратів відбувалася в умовах суворої секретності. Тим часом амітозин дедалі більше заявляв про свою високу ефективність і, що дуже важливо, нетоксичність. Після проведених вітчизняними онкологами клінічних досліджень препарат був рекомендований для лікування хворих.

Амітозин буквально поставив на ноги брата соратника Анатолія у дослідженнях Василя Новицького - Володимира, хворого на саркому. До речі, після цього він прожив ще тридцять років. Колеги попросили допомогти жінці, співробітниці однієї наукової установи, яка страждала на рак матки. Вона вже була прикута до ліжка - метастази охопили хребет. Після ін'єкцій амітозину жінка ... з'явилася на роботі. Ще одним врятованим став редактор польського католицького видання, котрий невідомо як дізнався про винахід Потопальського. Правда, йому судилося зіграти негативну роль у подальшій долі амітозину, хоча діяв чоловік цілком із добрими намірами. Про своє одужання після лікування українським препаратом він повідомив у двох польських періодичних виданнях, більше того - ілюструючи текст фотознімками. Після цього посипалися пропозиції та запити з різних країн. Прибувши в Україну, поляк вирішив особисто переконати українського міністра в ефективності препарату, задля переконливості навіть виставив у міністерській приймальні свої статті та фотографії, однак порушника спокою радянського відомства охорони здоров'я м'яко, але наполегливо виставили за поріг. У той же день у робочих кабінетах А. Потопальського і тих, хто з ним працював, провели обшук, вилучивши все, що містило бодай згадку про амітозин, декого попередили про «невідповідність», інші звільнилися самі. У середині 70-х років інженер-електронник Василь Новицький, одружившись з австрійкою, емігрував до Відня. Там він створив приватний інститут раку, на власній фармакологічній фірмі налагодив виробництво препарату під назвою «Україн». Цікаво, що закордонний аналог амітозину, який, як вважають фахівці, менш ефективний, порівняно з вітчизняним оригінальним препаратом, був зареєстрований в Україну в дуже короткі терміни. Тим часом пропозицію автора амітозину А. Потопальського про одночасне затвердження обох варіантів препарату на основі алкалоїдів чистотілу колишнє керівництво Фармкомітету проігнорувало, незважаючи на те що амітозин ще раніше пройшов клінічні випробування. Натомість призначили (без будь-якого фінансування) додаткові обмежені клінічні випробування амітозину, які були успішно проведені автором та Інститутом оздоровлення і відродження народів України на базі онкологічного інституту і спеціалізованих установ України у 1999 - 2001 рр.. Препарат був рекомендований для широкого застосування в медицині.

Дозволений в Україні зарубіжний аналог оригінального вітчизняного препарату надзвичайно дорогий (10-15 тис. доларів за один повний курс лікування, а їх повинно бути не менше трьох), тоді як амітозин значно ефективніший і дешевший. Він вивчений із застосуванням найсучасніших методів експериментальних та клінічних досліджень, і, на думку авторитетних учених, є всі підстави затвердити його як протипухлинний, імуномодулюючий і противірусний засіб. До відомих розробок інституту належать також противірусну, протипухлинну та іммунорегулірующім засіб ізатізон, яке успішно застосовується у ветеринарії.

Кілька років тому закордонні колеги висунули групу українських учених, які розробили амітозин, - Анатолія Потопальського, Василя Новицького та львівського хіміка Марію Олієвську на здобуття Нобелівської премії. Правда, тоді престижної міжнародної нагороди була удостоєна інша робота. Однак існує думка, що синтез амітозину - відкриття епохальне, і визнання розробки українських учених - питання часу. До речі, Для Анатолія Івановича та його колег жовтень був відзначений круглою датою - 50-річним ювілеєм амітозину. Про це можна прочитати на сайті www.potopalsky.kiev.ua

М'яко кажучи, парадоксально: нині наш уряд витрачає величезні кошти на закупівлю чужоземних лікарських препаратів, зокрема противірусних, із сумнівною ефективністю, тоді як у нас є чимало власних випробуваних розробок, варто лише налагодити їх виробництво. Так чого нам не вистачає? ..

http://vkurse.ua/analytics/nou-khau-doktora.html

Благодійний фонд А. Потопальського
"Небодарний цілитель"

Поштова адреса 03026 м. Київ, с. Пирогово, Музей народної архітектури та побуту України Звернення до благодійників
і однодумцям

Телефон (044) 526-11-39
Факс (044) 526-07-59
E-mail Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript
Web www.potopalsky.kiev.ua

Інститут молекулярної біології і генетики
Національна академія наук України
Institute of Molecular Biology and Genetics
National Academy of Sciences of Ukraine

Адреса: вул. Академіка Заболотного, 150, Київ – 143, Україна, 03680,
Тел.: +380 44 526-11-69 (приймальня)
Факс: +380 44 526-07-59