ОСВІТА В СУЧАСНОМУ СВІТІ, ІННОВАЦІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ В МЕДИЦИНІ

Всеросійська науково-практична конференція«Безперервний професійний розвиток фахівців в умовах реформування Російського освіти та охорони здоров'я»

28-29 вересня 2011

Москаленко Віталій Федорович,
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

Шекера Олег Григорович,
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна, доктор медичних наук, доцент, магістр державного управління, Міжнародна громадська організація - Міжнародна асоціація «ЗДОРОВ'Я СУСПІЛЬСТВА»

Шекера Оксана Олегівна,
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна, кандидат медичних наук, Міжнародна громадська організація - Міжнародна асоціація «ЗДОРОВ'Я СУСПІЛЬСТВА»

ЦАРЕНКО Анатолій Володимирович,
Національна медична академія післядипломної освіти ім П.Л. Шупика, Київ, Україну, кандидат медичних наук, доцент, Міжнародна громадська організація - Міжнародна асоціація «ЗДОРОВ'Я СУСПІЛЬСТВА»


У сучасному світі освіта - це продукт, до якого пред'являють вимоги конкурентоспроможності та економічної ефективності. А основою конкурентоспроможності, поза всякими сумнівами, є якість.
У сфері освіти можна відзначити ряд складнощів і протиріч. З одного боку, освіта - пріоритетна сфера людської діяльності, значні досягнення у якої лягли в основу глобальних соціальних і науково-технологічних перетворень, характерних для останніх десятиліть 20-го і початку нового століття. З іншого боку, на обличчя всі ознаки кризи освіти, зумовлені розширенням і зміною статусу даної сфери. І, нарешті, в останнє десятиліття в процесі пошуку нових шляхів подолання цієї кризи, відбуваються радикальні зміни у сфері освіти і, як наслідок, формування нової системи освіти.
У сучасному суспільстві як джерело прибутку все частіше виступають знання, інновації, технології та способи їх практичного застосування. При цьому сфера освіти істотно залежна від економічної сфери, і освітня діяльність стає важливим компонентом економічного розвитку суспільства. До того ж, інформація й теоретичне знання є стратегічними ресурсами країни і, разом з рівнем розвитку освіти, багато в чому визначають її суверенітет і національну безпеку.
Сьогодні виділяють наступні важливі тенденції розвитку освіти: перехід від концепції функціональної підготовки до концепції розвитку особистості, інтенсивна взаємодія між державами у сфері освіти, розвиток ринкових відносин у цій сфері. Вони визначають основні напрямки у розвитку нової системи освіти. Принципова відмінність нової системи від традиційної полягає в її технологічній базі. У традиційній освіті технологічні елементи малорозвинені, навчання відбувається від учителя до учня, з використанням, в основному, друкованих дидактичних матеріалів. Нова система освіти орієнтована на інформатизацію: реалізацію високого потенціалу комп'ютерних і телекомунікаційних інформаційних технологій з реалізацією одного з головних переваг - дистанційного навчання.
Розвиток концепції безперервної освіти актуалізувало в суспільстві проблему освіти дорослих. Воно розглядається зараз як магістральний шлях подолання кризи освітньої системи і формування адекватної сучасному суспільству системи освіти.
Комітет експертів Всесвітньої федерації медичної освіти сформулював критерії трьох фаз безперервної медичної освіти (НМО) - переддипломного, післядипломної та безперервного професійного розвитку (НПР). Система НМО дозволяє впровадити сучасні медичні технології в лікувально-діагностичну практику, тим самим покращуючи якість наданої медичної допомоги на первинному рівні.
НПР забезпечує якість охорони здоров'я і сприяє підвищенню його ефективності, тому функціонуванню цієї фази надається першорядне значення. Завдяки НПР підтримується компетенція медичних працівників протягом всієї їхньої професійної діяльності.
У суверенній Україні система НМО враховує не тільки медичну спеціальність, але і конкретне місце роботи - його специфіку, характер і тип функціонування (лікарі і молодші медичні спеціалісти стаціонарів, поліклінік, амбулаторій сімейної медицини та ін.) Крім того, слід також враховувати ступінь і динаміку реформування охорони здоров'я.
Вивчення ефективності НМО фахівців стаціонарів не має особливих методологічних проблем: основні параметри навчальних програм і показники якості виконуваної медичними фахівцями роботи чітко визначені. Високоорганізовані з технологічних та професійних позицій стаціонарні лікувальні установи мають високу ефективність лікувальної діяльності, що відбивається на такому важливому показнику, як летальність. Визначити достовірність впливу НПР на показники якості роботи фахівців первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) складніше, оскільки немає чітких кореляційних критеріїв, що свідчать про взаємозалежність позитивних зрушень у здоров'ї пацієнтів і реалізацією програм НПР.
На сучасному етапі розвитку охорони здоров'я ПМСД відведено особливе значення, оскільки вона сприяє проведенню профілактичних заходів. Тут проводять діагностику і надають необхідну медичну допомогу, можливу на цьому рівні, тим самим забезпечуючи доступність охорони здоров'я для переважної більшості населення. Саме тому в останні роки спостерігається інтенсифікація навчання медичного персоналу, що підвищує якість роботи фахівців ПМСД. При цьому пошук нових ідей щодо розвитку інноваційного змісту безперервної медичної освіти було і залишається пріоритетним завданням.
Слід зазначити, що не менш важливим і обов'язковим є НМО керівників охорони здоров'я вищої ланки, особливо в галузі менеджменту, які здійснюють координацію і розвиток системи охорони здоров'я. В Україні навчання керівників охорони здоров'я вищої ланки проводять в Національній академії державного управління при Президентові України, Національному медичному університеті ім. А.А. Богомольця та Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.
Таким чином, впровадження інноваційних підходів НМО, в цілому, і НПР, зокрема, важко переоцінити, особливо в умовах реформування охорони здоров'я, результатами якого повинні стати підвищення доступності та якості медичної допомоги в Україну.
Список літератури
1. Астахова В. Система освіти Україні в пошуках відповідей на глобальні виклики епохи /
В. Астахова / / Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія». - Http://library.uipa.kharkov.ua
2. Вартанян Ф. Е. Управління ЛПУ. Загальні питання. Пріоритетний національний проект і Концепція розвитку охорони здоров'я /
Ф. Е. Вартанян / / Загальні економічні питання. Охорона здоров'я. - 2008. - № 1.
3. Левчук Л. В. Тенденції світового розвитку вищої освіти / Л. В. Левчук / / Publish journal РГПУ. - Http://rspu.edu.ru/university.
4. Москаленко В.Ф. Нано-біотехнології та наномедицина як концептуальний фактор і дидактичний ресурс для інноваційного розвитку вищої медичної освіти / В.Ф. Москаленко, А.І. Єгоренко, А.П. Яворівський / / Національний медичний університет імені О. О. Богомольця. XVIII-а конференція Нано-біотехнології та наномедицина як концептуальний фактор і дидактичний ресурс для інноваційного розвитку вищої медичної образованія.-http: / / www.mce.su / rus / archive.