ЗДОРОВ'Я. ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ В УКРАЇНІ

Анатолій Царенко, Олег Шекера, Оксана Шекера, Ірина Шекера, Тетяна Злотник

 Міжнародна громадська організація - Міжнародна асоціація «Здоров’я суспільства» (Київ, Україна)

 

Вступ. Науково-технічна революція змінює стосунки людини і природи. Поява нових технологій, джерел енергії і матеріалів, впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки призвели до глобальних змін у житті суспільства, людство стало впливати на природу в планетарному масштабі. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людей, збільшенню комфорту, виробництва продуктів харчування тощо. З іншого боку, забруднюється повітря, земля і вода, знищуються ліси, зменшується озоновий шар Землі, з’являються тисячі нових хімічних сполук, що, без сумніву, негативно впливає на здоров'я людей, зменшує тривалість життя, ставить під загрозу існування людини як біологічного виду.

Наше століття характерне тим, що екологічна ситуація на планеті з кожним роком ускладнюється, особливо гострою стала проблема негативного впливу забрудненого оточуючого середовища на здоров’я людини. Сьогодні людина, як ніколи раніше, стала екологічно залежною, а здоров’я переважної більшості людей, і, у першу чергу, дітей погіршилося через розвиток численних екологічно детермінованих захворювань та вад розвитку.

Ці глобальні суперечності у розвитку цивілізації можна подолати лише шляхом проведення докорінних змін самого суспільства стосовно ставлення до природи. Подальший науково-технічний прогрес має здійснюватись із врахуванням його негативного впливу на стан природного середовища.

Всесвітня Конференція ООН з питань навколишнього природного середовища і розвитку, яка відбулася у Ріо-де-Жанейро у 1992 р., ухвалила «Декларацію про довкілля та розвиток» та визнала концепцію сталого розвитку домінантною ідеологією цивілізації у 21-му столітті. Вже перший принцип цієї Декларації проголошує: "Турбота про людей займає центральне місце в зусиллях щодо забезпечення сталого розвитку. Вони мають право на здорове та плодотворне життя в гармонії з природою" [1].

В умовах структурної перебудови економіки України, політичного реформування держави, становлення та утвердження громадянського суспільства відкриваються нові можливості для зменшення негативного впливу виробничої діяльності на природу і, відповідно, збереження здоров’я, збільшення тривалості та покращання якості життя населення. Охорона довкілля з метою забезпечення безпечної життєдіяльності та збереження здоров’я людини – невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Актуальність дослідження зумовлена неохідністю розробки ефективних підходів та стратегій формування, збереження та зміцнення здоров’я, стабілізації та покращання демографічних показників населення України в умовах екологічної та демографічної кризи і обмежених ресурсів.

Мета дослідження провести аналіз впливу забрудненого природного середовища на стан здоров’я та демографічні показники населення України та визначити оптимальні підходи щодо збереження здоров’я, стабілізації демографічних показників населення України в умовах екологічної та демографічної кризи і обмежених ресурсів.

Методи дослідження: статистичний, системного аналізу, експертних оцінок.

Результати дослідження та їх обговорення.

1. Екологічні проблеми України, що становлять загрозу здоровю та життю населення.

Аналіз статистичних данних, динаміки абсолютних та інтегрованих показників антропогенного і техногенного навантаження на навколишнє природне середовище свідчить про те, що екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову. В Україні екологічна криза розгортається при обмеженні природних ресурсів, економічній нестабільності, загостренні соціальних та політичних проблем. У таких умовах діяльність держави та громадськості щодо охорони довкілля та збереження здоров'я є принципово утрудненою, оскільки вона, як і інші цілі, підкоряється домінанті економічної вигоди [2, 3].

Більше того, впродовж останніх двох десятиліть в Україні спостерігається поєднання двох криз – екологічної та демографічної, до якої в останні роки приєдналася ще й економічна.

За географічним положенням, різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази Україна може забезпечити збалансований розвиток своїх базових галузей промисловості та агропромислового комплексу. Разом з тим, Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи.

 Забрудненя атмосферного повітря. Проведений нами аналіз свідчить, що за даними Державної служби статистики України, у 2010 р. у атмосферу надійшло 6,7 млн.т забруднюючих речовин, що складає 11 т у розрахунку на 1 км2 території країни, або 146 кг на одного мешканця. Близько 62% небезпечних речовин (4,1 млн.т) припало на стаціонарні джерела забруднення: підприємства переробної і добувної промисловості, електро- і теплоенергетики. Забруднення атмосфери автомобільним транспортом становить 91% викидів від пересувних джерел [5].

В атмосферне повітря переважно викидаються діоксид вуглецю (198,2 млн.т), метан (853,0 тис.т), оксид азоту (8,9 тис.т), діоксид та інші сполуки сірки, пил. Упродовж останніх років в атмосферному повітрі найбільших промислових міст постійно реєструвалася наявність до 16 поліциклічних ароматичних вуглеводнів, з яких 8 є канцерогенами, та важких металів [4, 5].

Забруднення водних ресурсів становить велику небезпеку здоровю та життю громадян. Населення і промисловість України щорічно використовують близько 30 млрд. м3 води. Слід відзначити неефективне і нераціональне використання води усіма галузями промисловості, внаслідок застарілих технологій та відсутності ефективного обліку використання води.

Через забруднення і виснаження, обєм придатних до використання водних ресурсів щороку зменшується. За даними ЮНЕСКО, за рівнем раціонального використання водних ресурсів та якості води Україна посідає 95 місце серед 122 країн світу. Більшість водних об'єктів за ступенем забруднення віднесена до забруднених та дуже забруднених. За даними Державної служби статистики України, впродовж 2010 р. у водойми України було скинуто 1,7 млрд. м3 забруднених стоків. Майже 18% забруднених зворотних вод були скинуті у водойми без будь-якого очищення, що на 15,6% більше, ніж у 2009 р., решта 82% - недостатньо очищеними [4, 5].

На сьогодні практично усі поверхневі водні джерела забруднені, хоча, питне водопостачання України майже на 80 % забезпечується використанням поверхневих вод. Високі рівні забруднень найчастіше фіксуються в річках басейнів Західного Бугу, Дніпра, річок Приазов’я та Сіверського Дінця [4, 5].

Відходи. Гострою екологічною проблемою, яка становить загрозу для здоров'я населення України, є промислові та побутові відходи. Усього, станом на 1 січня 2011 р. в Україні накопичилось 13,3 млрд.т промислових і 30 млрд.т твердих побутових відходів. На території трьох регіонів зберігається 93,1% промислових відходів країни, зокрема, у Дніпропетровській області – 69,0%, Донецькій – 19,1%, Луганській – 5,0%. Щорічно на одного мешканця України припадає 220-250 кг, а у великих містах – 330-380 кг побутових відходів [4, 5].

Крім цього, в Україні щорічно утворюється приблизно 350 тис.т медичних відходів, що містять небезпечні патогенні та умовно патогенні мікроорганізми.

Більш докладні дані щодо техногенного забруднення довкілля приведені у табл. 1.

Табл. 1. Основні показники техногенного навантаження на навколишнє природне середовище у 2000 – 2010 роках в Україні [5]

 

 

2000

2005

2007

2008

2009

2010

Викиди забруднюючих речовин у повітря, тис. т

5908,6

6615,6

7380,0

7210,3

6442,9

6678,0

Викиди діоксиду вуглецю, млн.т1

-

152,0

218,1

209,4

185,2

198,2

Скидання забруднених зворотних вод у поверхневі водні об'єкти, млн.м3

3313

3444

3854

2728

1766

1744

Їхня частка у загальному водовідведенні, %

30,2

38,7

43,2

31,5

23,0

21,4

Утворення відходів І-ІV класів небезпеки, тис.т

-

-

-

-

-

419191,7

у тому числі І-ІІІ класів небезпеки

2613,2

2411,8

2585,2

2301,2

1230,3

1659,8

Частка відходів, розміщених у спеціально відведених місцях чи об'єктах, усього, %

-

-

-

-

-

80,6

у тому числі І-ІІІ класів небезпеки

29,1

39,3

38,3

46,3

27,1

18,5

Витрати на охорону навколишнього природного середовища, млн.грн.

3224,3

7089,2

9691,0

12176,0

11073,5

13128,0

 Забруднення земельних ресурсів. Внаслідок нераціонального застосування засобів хімізації сільського господарства в грунтах накопичуються залишки мінеральних добрив і пестицидів. Щороку використовується понад 4 млн. т мінеральних добрив, що в перерахунку на душу населення становить майже 85 кг. Забруднення земельних ресурсів сьогодні складає близько 20 % території України.

На кінець 2010 року в Україні на майже 3 тисяч складах накопичено більше 20 тис.т. непридатних пестицидів, більше половини з яких – невідомі суміші високотоксичних стійких органічних забруднювачів [4, 5].

Радіаційне забруднення довкілля. 26 квітня 2011 р. виповнилося 25 років аварії на Чорнобильській АЕС, яка суттєво вплинула на екологічну ситуацію в Україні. При руйнації конструкції блока стався викид в атмосферу значної кількості радіонуклідів. Основна маса радіоактивних елементів випала протягом 10 діб, хоча, забруднення прилеглих територій тривало впродовж місяця. Радіоактивний йод, цезій, стронцій і плутоній у короткостроковому і довгостроковому плані визначили радіологічну обстановку в потерпілих районах. Радіоактивного опромінення різної інтенсивності зазнали сотні тисяч людей. Наслідки цієї аварії та шкода для здоров’я, без сумніву, є однією з вагомих причин розвитку в Україні демографічної кризи.

Хімічне забруднення харчових продуктів. Токсичні речовини можуть потрапляти в їжу як у вигляді контамінантів, так і у вигляді консервантів та різноманітних харчових доданків – речовин з антимікробною дією (консерванти, антибіотики), харчові барвники, смакові інгредієнти і речовини, що покращують товарний вигляд тощо. Ці прості і комплексні сполуки організм людини не може метаболізувати, вони накопичуються в печінці, нирках, нервовій тканині і ведуть до порушення біохімічних процесів в організмі, що зумовлює важкі захворювання.

2. Аналіз основних демографічних показників, захворюваності та смертності від екологічно детермінованих захворювань.

Одним із важливих завдань держави є збереження здоров’я населення як основного потенціалу виробничих ресурсів країни. Відомо, що здоров’я населення залежить від соціального та економічного благополуччя, спадковості, способу життя, і, значною мірою, від стану довкілля.

За результатами аналізу стану здоров’я населення України впродовж останніх 20 років відмічається стала негативна тенденція зростання захворюваності та поширеності хвороб, зменшення абсолютної кількості населення внаслідок депопуляції. Подальше зростання негативних змін цих показників становить загрозу для національної безпеки країни.

Динаміка смертності населення. Аналіз даних Державної служби статистики та МОЗ України [5, 6] свідчить, що на початок 2011 р. чисельність населення України становила 45,779 млн. осіб. З 2006 р. по 2010 р. чисельність населення скоротилася на 1,151 млн. осіб, а протягом 2010 року – на 184,4 тис. осіб.

Найгострішою демографічною проблемою України була і залишається несприятлива динаміка смертності населення, яка була різко підсилена екологічною кризою, в цілому, та наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, а також негативним впливом зятяжної соціально-економічної кризи перехідного періоду.

У 1991 р. смертність в Україні вперше перевищила народжуваність, і вже 20 років річна чисельність померлих перевищує чисельність народжених. Депопуляція спостерігається також в багатьох інших країнах Європи, однак, нашу країну вирізняє масштабність депопуляції та прискорені темпи скорочення чисельності населення: коефіцієнт природного убутку населення у 2010 р. в Україні становив – 4,4‰ [2, 3, 5]. По-суті, спостерігається процес вимирання населення України.

Незважаючи на тенденцію незначного зменшення кількості померлих впродовж останніх п’яти років (в середньому 736,1 тисяч осіб на рік), надто високим як для європейської країни залишається загальний коефіцієнт смертності – 16,2–15,2‰, що у 1,5–2 рази вище, ніж у багатьох країнах Європи, США та Канаді. Звертає також увагу значно вищий (майже у 1,5 рази) загальний коефіцієнт смертності серед сільського населення, у порівнянні з міськими мешканцями.

Рівень смертності в Україні відзначається суттєвими регіональними відмінностями: у 2010 р. величина загального коефіцієнту смертності коливалася від 10,3‰ (м. Київ) до 19,6‰ (Чернігівська область). Відносно нижчий загальний рівень смертності спостерігається на Заході України (12,0–14,4‰), найвищий – у північних та східних областях (17,3–19,6‰) [5, 6].

Значною мірою такі коливання пояснюються нерівномірністю старіння у регіонах, а також рівнем екологічного забруднення.

За даними Державної служби статистики та МОЗ України [5, 6], серед причин смерті населення у 2006 – 2010 рр., в середньому, близько 86% усіх смертних випадків припадає на три основні класи причин смерті: хвороби системи кровообігу, зовнішні причини смерті і новоутворення. При цьому смертність чоловіків від усіх причин у віці 16–59 років майже утричі перевищує жіночу, а від зовнішніх причин смерті – у 5 разів (табл. 2).

Табл. 2. Розподіл померлих за деякими причинами смерті в Україні у 2007 – 2010 рр.

 

Кількість померлих від:

Рік

новоутво-рень

хвороб, зумовле-них ВІЛ

туберку-льозу

хвороб органів травлення

хвороб органів дихання

хвороб сечоста-тевої системи

хвороб системи кровообігу (тис. осіб)

2010

88704

(12,7%)

5430

7661

26820

(3,8%)

19387

(2,8%)

3035

465,0

(66,6%)

2009

88553

5171

8381

30111

21092

3029

460,6

2008

89042

4997

10357

35231

23322

3179

480,1

2007

90030

4541

10506

33595

25075

3295

480,6

 Аналіз рівня та динаміки показників смертності від основних хвороб системи кровообігу в Україні значно відрізняється від таких у розвинутих країнах світу. Особливо помітними є відмінності у показниках смертності від ішемічної хвороби серця: рівень смертності українських чоловіків працездатного віку більше як у 3 рази перевищує відповідний показник смертності чоловіків у розвинутих країнах. 

Тривалість життя населення. Аналіз тривалості життя населення України за даними Міністерства охорони здоров’я та Державної служби статистики України [5, 6] свідчить, що хоча з 2006 р. спостерігається тенденція до незначного підвищення тривалості життя, але, порівнюючи з аналогічним показником розвинутих країн Європи та світу, середня тривалість життя українців майже на 11 років менша. Серйозне занепокоєння викликає збільшення розриву у рівнях тривалості життя чоловіків і жінок, який у 2010 р. становив 10,5 року (табл. 3).

Табл. 3. Зміни середньої тривалість життя населення України у 2006–2010 рр.

Рік

 

Чоловіки

Жінки

міські поселення

сільські поселення

всі поселення

міські поселення

сільські поселення

всі поселення

2006

62.94

61.04

62.31

74.14

73.26

73.87

2007

62.61

60.18

61.81

74.08

73.06

73.77

2008

63.13

60.61

62.30

74.31

73.27

73.99

2009

65.18

62.73

64.37

75.21

74.02

74.84

2010

65.35

62.91

64.55

75.42

74.22

75.05

Характеристика стану здоров’я населення України в динаміці за 2006–2010 рр.

До переліку показників, які різносторонньо характеризують стан здоров’я населення і підлягають динамічному спостереженню та аналізу, належать: захворюваність, поширеність хвороб, їх статево-вікові особливості.

Аналіз показників захворюваності та поширеності хвороб протягом 2006–2010 рр. свідчить про стійкі тенденції до їх зростання. Так, рівень первинної захворюваності серед усього населення зріс на 4,78%, поширеність хвороб – на 7,0%. Основу структури первинної захворюваності традиційно формують: хвороби органів дихання (44,12%), системи кровообігу (7,22%), травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників (6,7%), хвороби сечостатевої системи (6,46%), хвороби шкіри та підшкірної клітковини (5,81%), хвороби органів травлення (4,05%) та інші. Разом вищеозначені класи хвороб склали близько 80% первинної захворюваності.

Поширеність хвороб значною мірою відображає накопичення хронічної патології серед населення, характеризуючи одночасно навантаження на медичні заклади та успіхи у лікуванні різних хвороб, які дозволяють подовжити життя хворих з гострими, хронічними захворюваннями та невідкладними станами.

Основу структури поширеності хвороб (близько 80%) серед усього населення України у 2010 р. формували: хвороби системи кровообігу (30,63%), хвороби органів дихання (20,58%), хвороби органів травлення (9,60%), хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (5,41%), хвороби сечостатевої системи (5,36%), хвороби ендокринної системи та порушення обміну речовин (4,48%).

За останні п’ять років серед всього населення України значно зросла поширеність хвороб системи кровообігу (+10,48%), хвороб органів дихання (+10,38%), новоутворень (+9,98%), ендокринної системи (+9,11%), сечостатевої системи (+6,19%) та органів травлення (+5,76%).

Таким чином, за останні п’ять років серед всього населення України важливу роль у формуванні показників захворюваності відіграють хронічні неінфекційні хвороби, рівень яких за останні роки значно зріс. Незважаючи на те, що подібна тенденція є характерною для більшості країн світу, темпи зростання поширеності хвороб системи кровообігу, новоутворень, хвороб ендокринної системи за останні 5 років перевищують 10%.

Захворюваність та смертність від злоякісних новоутворень. Враховуючи значну екологічну детермінованість онкологічних захворювань, ми приділили їм особливу увагу. Згідно даних Національного канцер-реєстру, на кінець 2010 року на онкологічному обліку перебувало 989 637 хворих (2 161,6 на 100 тис. населення), кількість первинних хворих склала 160 797 осіб., показник смертності дорівнював 184,8 на 100 тис. населення (84 927 померлих). В структурі смертності від злоякісних новоутворень чоловічого населення перші п’ять рангових місць посідають злоякісні новоутворення легені, шлунка, передміхурової залози, ободової та прямої кишки (55,6%); у жінок - молочної залози, шлунка, ободової та прямої кишки і яєчника (51,5%).

Найбільшу питому вагу в структурі контингентів (68,9%) мають хворі на злоякісні новоутворення шкіри - 22,7%, жіночих статевих органів - 17,1%, молочної залози - 15,0%  та органів травлення - 14,1%.

До 60% хворих на злоякісні новоутворення формується за Донецької (10,4%), Дніпропетровської (7,2%),  Харківської (6,2%), Одеської (6,1%), Львівської (5,1%), Луганської (4,5%), Запорізької (4,4%) областей, м. Київ (6,8%) та АР Крим (4,8%). Вищі, ніж в середньому в Україні, рівні захворюваності спостерігаються в м. Севастополь (490,6 на 100 тис. населення), в Кіровоградській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Сумській, Чернігівській, Харківській областях та АР Крим (370,7 - 426,0 на 100 тис. населення).

Регіональний аналіз захворюваності та смертності свідчить про те, що найвищий їх рівень спостерігається у Південно-Східному регіоні, де переважають такі захворювання як новоутворення, хвороби органів дихання, психічні захворювання, вроджені аномалії. А населення Центрального регіону найчастіше хворіє на новоутворення, хвороби крові та кровотворних органів, ендокринні захворювання тощо. У структурі смертності в Північно-Східному регіоні основне місце посідають судинні ураження мозку, новоутворення, травми, отруєння та нещасні випадки. Таким чином, аналіз статистичних даних за регіонами виявляє чітку їх залежність від напрямку господарського розвитку та екологічного стану довкілля.

Висновки.

1. Аналіз стану, динаміки та тенденцій екологічної ситуації в Україні свідчить, що нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася стихійно протягом тривалого часу без врахування об'єктивних законів розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України, без науково-обгрунтованої оцінки та прогнозу наслідків. Деформована галузева структура виробництва спричинила гігантські центри надмірного зосередження промисловості (Донбас і Придніпров'я, які сладають 18% території України, де проживає 28% населення і виробляється понад 40% загального обсягу промислової продукції), що характеризуються високим антропогенним впливом на природне середовище. Це – найбільш екологічно забруднені регіони у Європі.

2. Інтенсивний розвиток промисловості та автомобільного транспорту, хімізація сільського господарства приводять до накопичення у довкіллі великої кількості токсичних для організму людини сполук, які надходять в організм людини з їжею, водою та повітрям. Відходи видобутку і переробки корисних копалин майже не використовуються і займають десятки тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, ускладнюючи екологічну ситуацію, завдаючи шкоду здоров’ю населення.

3. Зростання захворюваності та смертності на злоякісні новоутворення, серцево-судинні та ендокринні захворювання, ураження дихальної, травної, нервової та кровотворної систем значною мірою зумовлені дією токсичних речовин, якими забруднені повітря, вода, грунти та продукти харчування.

4. Екологічна криза в Україні потребує мобілізації та координації зусиль урядових та громадських організацій, усього суспільства для вирішення існуючих проблем шляхом підвищення рівня екологічної свідомості суспільства, вирішення проблеми здоров'я людини, яка, значною мірою, закладена в самій людині, у знанні та розумінні нею Законів Природи, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя.

Заключення. Ватикан в особі папи Бенедикта XVI висунув ініціативу розширити встановлений Церквою список смертних гріхів. До значених досі гріхів, таких як, гординя, заздрість, обжерливість, хтивість, жадібність, лінощі, гнів, запропоновано додати ще п’ять, серед якихзабруднення навколишнього середовища, аборти, втручання у людські гени, наркоторгівля і педофілія. Тобто, екологічне неблагополуччя віднесено до категорії тяжких гріхів.

Література

1.        United Nations Conference on Environment and Development. United Nations Environment Programme. Rio Declaration on Environment and Development. - http://www.unep.org/Documents.Multilingual/

2.         Богатирьова Р.В., Сердюк А.М., Тимченко О.І. Зміна суспільних орієнтирів як спосіб збереження здоров'я населення. // Довкілля та здоров'я, 2011, № 2, с.3 – 8. Bogatyrіova R.V., Serdiyk A.M., Tymchenko O.I. Modification Of The Social Orientations As Method Of Population Health Maintain. // Environment &Health, 2011, № 2, р.3 – 8.

3.         Сердюк А.М., Корзун В.Н., Калинкин М.Н., Давыдов Б.Н., Кириленко Н.П., Жмакин І.А. Укрепление и сохранение здоровья человека — общее дело ученых разных стран. // Довкілля та здоров'я, 2010, № 1, с.3 – 8.  Serdyuk A.M., Korzun V.N., Kalinkin M.N., Davydov B.N., Kirilenko N.P., Zhmakin I.A. Health Promocion — A Common Task For Cientists In Different Countries. // Environment &Health, 2010, № 1, р.3 – 8.

4.         Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року. Закон України від 21 грудня 2010 року N 2818-VI. – http://search.ligazakon.ua

5.          Державна служба статистики - http://www.ukrstat.gov.ua

6.        Медико-демографічна ситуація та організація медичної допомоги населенню у 2010 році: підсумки діяльності системи охорони здоров'я та реалізація Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". К.: ОЗ України, 2011. – 104 с.

7.         Національний канцер-реєстр. -  http://www.ucr.gs.com.ua

8.         Сердюк А.М. Профілактичне спрямування медицини як стратегія реформ охорони здоров’я. // Журнал НАМН України, 2011, т.17, № 1, с. 39 – 43.