БІОГРАФІЯ. Амосов Микола Михайлович


Народився 6 грудня 1913
Ольхово, сучасна Вологодська область
Помер 12 грудня 2002
Київ
Громадянство Україна
Галузь наукових інтересів кардіохірургія, судинна хірургія, трансплантологія, біокібернетика.
Заклад Інститут серцево-судинної хірургії
Вчене звання академік
Наук. керівник директор Інституту серцево-судинної хірургії,
Відомий у зв'язку з: уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана, автор художних та популярних книжок

Мико́ла Миха́йлович Амо́сов (* 6 грудня 1913, Ольхово, сучасна Вологодська область, затоплено Рибінською ГЕС — † 12 грудня 2002, Київ) — український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки Великі українці.

Біографія

Народився 6 грудня 1913 року в сім'ї селян. Мама була повитухою, працювала в селі неподалік від міста Череповець. Батько пішов на війну 1914, а коли повернувся, то незабаром покинув сім'ю. З 12 до 18 років навчався в Череповці. Початкову школу закінчив у рідному селі. З 1926 року навчався в школі «другого ступеню» (Череповецька середня школа № 1) та лісомеханічному технікумі в Череповці.

З 1932 р. працював в Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. 1934 — розпочав навчання в Заочному індустріальному інституті.

У 1932 р. закінчив Череповецький механічний технікум, після чого 3 роки працював змінним механіком на Архангельскій електростанції.

1935 — поступив в Архангельський медичний інститут, який закінчив з відзнакою 1939. Паралельно з медициною продовжував навчання в заочному інституті. Темою для диплому обрав проект великого аероплана з паровою турбіною.

  У 1939 році з відзнакою закінчив Архангельский медичний інститут, а в 1940 році — Всесоюзний заочний індустріальний інститут. У період Великої Вітчизняної війни був на фронті провідним хірургом польового госпиталю.  

1940 — отримав диплом інженера «із відзнакою». Після закінчення інституту і до початку війни Німеччини та СРСР працював хірургом лікарні в Череповці. Працював у комісії з мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом в Москві, Брянську (РРФСР).

У 1941 році він був призваний до лав Червоної Армії і протягом всієї Великої Вітчизняної війни служив провідним хірургом у польових рухомих шпиталях на Західному, Брянському, 1-м, 2-м і 3-му Білоруських фронтах, а також на 1-му Далекосхідному фронті (1945). За час війни М. М. Амосов зібрав матеріал для кандидатської дисертації на тему «Про пораненнях колінного суглоба», яку захистив у місті Горькому (нині — Нижній Новгород) в 1948 році.

З 1947 по 1952 рік працював головним хірургом Брянського облздороввідділу і в цей час почав широко займатися грудною хірургією, вів велику наукову роботу і в 1953 році захистив докторську дисертацію на тему «Резекції легень при туберкульозі».  

У 1952 році М. М. Амосова, як знаного фахівця з грудної хірургії, було запрошено у Київський інститут туберкульозу для керівництва спеціально створенною кліникою торакальної хірургії. Тут з особливою повнотою розкрився його різносторонній талант хірурга та дослідника, фізіолога та інженера, стала особливо плідною наукова, організаторська, практична, педагогічна та суспільна діяльність. М. М. Амосов був одним з ініціаторів широкого впровадження у нашій країні хірургії при захворюваннях легенів, вніс багато нового у розвиток цієї проблеми. Його дослідження сприяли підвищенню ефективності лікування хвороб легенів.

 З 1958 року починає співпрацювати з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця.

У 1961 році роботи М. М. Амосова з легеневої хірургії були удостоєні Ленінської премії.

1962 — обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР.

1963 — Амосов уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана.

З 1969 — академік Української Академії Наук.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1973 року за видатні заслуги в розвитку радянської медицини, плідну громадську діяльність та у зв’язку з 60-річчям Миколі Михайловичу Амосову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами Червоної Зірки, орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступенів та вісьмома медалями.

З часом наукові дослідження М. Амосова, за його власними словами, сформувались в такі напрямки:
Регулюючі системи організму — від хімії крові, через ендокринну і нервову системи до кори мозку.
Механізми розуму і штучний інтелект.
Психологія і моделі особистості.
Соціологія і моделі суспільства.
Глобальні проблеми людства.

Академік М. М. Амосов — творець школи кардіохірургів на Україні. Під його керівництвом захищено 35 докторських і 85 кандидатських дисертацій. Він автор близько 400 наукових праць, в тому числі 20 монографій, з питань захворювань серця і судин, гнойних захворювань і туберкульозу легенів, проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики.

 Микола Михайлович широко відомий як письменник. У 1974 році М. М. Амосов був прийнятий до Спілки радянських письменників.

М. М. Амосов обирався депутатом Верховної Ради СРСР п'яти скликань. Він був удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України. У 2003 році Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім'я академіка Миколи Михайловича Амосова.

Бестселер вченого

Надалі основним напрямом роботи М. М. Амосова стала серцева хірургія. У 1955 році він вперше в Україні почав лікування вад серця хірургічним методом, у 1958 році одним з перших у Радянському Союзі упровадив у практику метод штучного кровообігу. У 1963 році Микола Михайлович першим у Радянському Союзі провів протезування клапана митри, а в 1965 році створив і вперше в світі упровадив у практику антитромботічні протези серцевих клапанів. М. М. Амосовим створено цілий ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу. Його роботи з хірургічного лікування хвороб серця були відмічені Державною премією України (1988), Золотими медалями (1967, 1982) та Срібною медаллю (1978) ВДНГ СРСР.

У клініці, створеній М. М. Амосовим, проведено близько 7000 резекцій легенів, понад 95000 операцій з приводу хвороби серця, зокрема близько 36000 з штучним кровообігом. У 1983 році керована М. М. Амосовим клініка серцевої хірургії реорганізована у Київський научно-дослідний інститут серцево-судинної хірургії (з 2006 року Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова). Щорічно в інституті проводиться близько 3000 операцій на серці, зокрема близько 1500 — з штучним кровообігом. Ведеться розробка найважливіших проблем серцевої хірургії. М. М. Амосов був першим директором, а з 1988 року — почесним директором інституту.

Разом з хірургією М. М. Амосов велику увагу приділяв сучасним проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики. З 1959 р. по 1990 р. він очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України. Під керівництвом М. М. Амосова проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця і розробка питань машинної діагностики хвороб серця, розробка і побудова фізіологічної моделі "внутрішнього середовища організму", моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальні погляди М. М. Амосова отримали широке визнання у нас в країні і за кордоном. За дослідження в галузі біокібернетики у 1978 р. і 1997 р. його удостоєно Державної премії України.

М. М. Амосов — автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидані в США, Японії Німеччині, Болгарії. У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидатів наук, багато хто з яких очолює великі наукові центри. М. М. Амосов був членом президії правління Українського суспільства хірургів і кардіологів Міжнародної асоціації хірургів і кардіологів, Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства серцево-судинних хірургів, Міжнародного товариства медичної кібернетики, Наукової ради з кібернетики України, членом редколегії, редакційних рад низки вітчизняних і зарубіжних журналів.

Надгробок Миколи Амосова на Байковому кладовищі в Києві
 
12 грудня 2002 року на 90-му році життя помер від інфаркту і похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка №52а). 12 грудня 2003 року встановлений надгробний пам'ятник. Автори — скульптори Олександр Дяченко, Костянтин Чудовський і Петро Антип.

 Факти з життя

У 60-х, початку 70-х Микола Михайлович, захворівши на туберкульоз, лікувався в Старокримському санаторії. Повністю вилікувавшись від недуги, організував у санаторії пульмонологічне хірургічне відділення. Неодноразово приїжджаючи на два-три місяці в Старий Крим до своїх родичів, Амосов привозив з собою своїх учнів і навчав їх лікувати хворих на туберкульоз. Сам неодноразово робив операції, як у санаторії так і в Старокримській міській лікарні.

Зі спогадів І.К. Мельникова, який працював у той час лікарем:
Був Амосов дуже простою людиною - без будь-якого апломбу і зарозумілості. Коли я працював лікарем і не знав ще в обличчя Амосова, одного разу, вийшовши з корпусу з медичними журналами, наказав йому, який скромно стояв біля корпусу, віднести ці журнали в адміністрацію санаторію. Амосов мовчки взяв ці журнали і так само мовчки відніс їх за призначенням. На наступний день на нараді у головлікаря, де був присутній і я, і Амосов, Микола Михайлович, як би між іншим, зауважив: «А мене, професора, тут вже зробив кур'єром ...»

Про широту інтересів Амосова свідчить такий приклад: у своїх перших книгах він цитує неопубліковані на той момент вірші Бориса Чичибабіна: у "Думках і серце" (1964) - "Махорку" (опублікована в сб. "Гармонія" у 1965), в "Записках з майбутнього" (1965) - "Червоні помідори" (опубліковані вперше за 24 роки - в сб. "Дзвін" у 1989)!

На підставі ґрунтовного наукового дослідження, виконаного під беспосереднім керівництвом М.М.Амосова у 1976 - 1980 роках, його учень В.А.Скумін вперше у свiтовй науцi вивчив раніше невідому хворобу, яка згодом дістала назву синдром Скуміна.

Сім'я

Дружина - Денисенко Лідія, закінчила Київський медичний інститут, працювала хірургом, фізіотерапевтом. Дочка - Катерина Миколаївна (нар. 1956), доктор медичних наук, член-кореспондент Української медичної академії. Внучка - Анна.

Книги М. Амосова

Роботи Амосова:
Пневмонектоміі і резекції легенів при туберкульозі. — М., 1957;
Нариси торакальної хірургії. — Київ, 1958;
Операції на серці зі штучним кровообігом. — Київ, 1962;
Моделювання мислення і психіки. — Київ, 1965;
Думки і серце. М., 1965 (пізніше видана на 30 мовах);
Регулювання життєвих функцій і кібернетика. — Київ, 1964;
Штучний розум. — Київ, 1969;
Філософські проблеми медицини. — Київ, 1969;
 
1964 - «Думки і серце»
1965 - «Записки з майбутнього»
1975 - «ППГ 2266 (Записки польового хірурга)»
1977 - «Роздуми про здоров'я»
1979 - «Здоров'я і щастя дитини»
1983 - «Книга про щастя і нещастя»
1996 - «Подолання старості»
1997 - «Моя система здоров'я»
1998 - «Голоси часів»
2000 - «Роздуми»
2002 - «Енциклопедія Амосова»
2003 - «Мій світогляд»

Пам'ять

Меморіальна дошка на фасаді будинку, де жив та працював Микола Амосов, по вулиці Богдана Хмельницького, 42

У 2003 році:
на честь Амосова була перейменована одна з вулиць Києва;

Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені М. М. Амосова, яка вручається Відділенням біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні наукові роботи в галузі кардіо- та судинної хірургії і трансплантології;

в Києві на вулиці Богдана Хмельницького, 42, де в 1971—2002 роках жив і працював вчений, встановлено меморіальну дошку (бронза; барельєф; скульптор Г. Я. Хусід).

Джерела інформації
Микола Михайлович Амосов. Світогляд.
Юрій Фурманов «Після Амосова…»
Ісак Трахтенберг «Уроки й напуття тих, хто відійшов»
Іван Сергієнко «Жага осягнення істини. до 90-річчя від дня народження Миколи Амосова»

Джерело інформації:

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Амосов Микола Михайлович

Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова АМН України

http://greatest.com.ua