ЗДОРОВ'Я. ЧЕХІЯ. ЛІКИ З-ПІД ЗЕМЛІ

Невеликий чеський курорт, щільно оточений болотами, Франтішкові Лазні названий на честь австрійського імператора Франца І. Кінній статуї імператора в парку складають компанію гладенькі лискучі білочки – тут ці пухнасті створіння чомусь рідкісного чорного кольору. До парку веде центральна вуличка (до речі, вулиці і будинки цього курорту мають дуже строге й чітке планування), де розташовані головні готелі міста. Окрім місць, що носять імена Бетховена, Гете, Божени Немцової, тут можна знайти і заквітчаний волошками санаторій «Київ».

Із часів заснування курорту, 1793 року, Франтішкові Лазні стали одним із найпопулярніших європейських курортів, де жінки лікувалися від безпліддя. Тут навіть встановили скульптурку маленького Франтішка, який тримає рибку – вважають, що варто жінці торкнутися його, і вона завагітніє. Яких саме місць, зайвий раз казати не потрібно – вони й так, відполіровані тисячами рук, виблискують на сонці. Ми розділилися на дві половини – одні юрбою посунули мацати Франтішка, інші відводили очі, боялися навіть глянути на нього: «А раптом щось станеться лише від погляду?» Хоча подейкують, що від безпліддя жінок лікував не Франтішек, а чоловічі казарми, що стояли по-сусідству. Справа в тому, що до XX ст. вважалося, що в безплідді винна тільки жінка, тому й на лікування її відправляли одну. Тож не дивно, що курорт набув такої слави.

У містечку функціонує 24 джерела з підвищеним складом вуглецевого газу, зокрема 12 використовуються для пиття та ванн.

Профілем курорту є також лікування ревматизму та серцевих захворювань. Є там і ліки для травлення – наприклад, вода із джерела Глауберов має послаблюючий ефект. Тож, якщо передати куті меду, цікаву екскурсію доведеться замінити переглядом брошур у туалеті.
Найголовніше місце Франтішкових Лазень – джерело Франца в ротонді. Це сіркова вода, яка має позитивний вплив на серце.

Марієнбад хрустить оплатками

Німці називають його Марієнбад, чехи – Маріанське Лазнє. Усамітнений серед дрімучих лісів, курорт став одним із найпопулярніших у Чехії, незважаючи на те, що він чи не наймолодший – заснований у XIX ст. абатом монастиря Тепла, хоча лікувальні властивості місцевих вод були відомі вже у XVIII ст. Відтоді сюди зачастили знаменитості: любили бувати Гете, Шопен і Кафка. Повітря Марієнбаду виявилося таким особливим, що Гоголь тут написав «Мертві душі», а Вагнер створив оперу «Лоенгрін».

Перше, з чим асоціюється для мене Марієнбад – хрусткі та смачні круглі вафлі – оплатки «Колонада». Відомий чеський бренд і сувенір почали виготовляти саме тут ще в 1856 році. Відтоді рецепт їх не змінився. І досі тісто перед запіканням вручну посипають сумішшю з ванілі, горіхів, цинамону та цукру. Так смачно хрустіти цими солодощами, гуляючи в ландшафтних парках і садах, спроектованих Вацлавом Скалником. До речі, у центрі не дозволяється їздити на автомобілях, у садах – палити та вигулювати собак. Тому тут можна насолодитися спокоєм та свіжим повітрям.

Гуляти треба і головною вулицею, зазираючи в магазинчики. Лише за 30 грн. купила тут чудовий календар у стилі наїв-арту. У книжковій крамниці мене зустріла флегматична цуця, що лежала на кріслі. Тут я знайшла чудовий підручник для вивчення чеської – дитячу книжку про чеську історію.

Окраса курорту – Співучий фонтан – сховався біля красивої колонади. Кожні дві години він піниться і гучно стріляє струменем угору в такт класичній музиці. Та й колонада – витвір мистецтва. Коли виходить з-за хмар сонце, вона купається в яскравих променях. В одному її кінці розташоване джерело Кароліни – чи не найпопулярніший напій Марієнбаду. Навпроти, у західній частині колонади – джерело Рудольфа, вода якого корисна при хворобах нирок. Тільки на відміну від моціону на свіжому повітрі, який шкоди не завдасть, із водами слід бути обережними: усі вони сильні і мають різний хімічний склад, тож перед вживанням слід обов’язково порадитися з лікарем.

Викинь ворога з вікна

Місто Хеб, яке колись носило славне ім`я Егер, хоча й не має своїх мінеральних вод, зате розташоване поряд із кращими чеськими курортами, за 6 км від Німеччини, і зберегло середньовічний німецький колорит. Наш автобус зупиняється біля м'ясного магазинчика зі смішними дверима – наче в казковій ілюстрації, де на намальованих полицях зображені ковбаски та сосиски. У цьому фішка місцевих вітрин, дверей і вікон – вони розмальовані так, що нагадують книжки з дитинства і створюють неймовірний затишок. А щоб привернути увагу туриста, тут над дверима можуть навіть велосипеда повісити. Під чарівну мелодію проходимо арку і опиняємося на просторій площі, вимощеній бруківкою. Ця площа має видовжену форму стріли і довгу назву – Наместьє короля Іржиха з Подебрад. Ми у старому центрі міста. Причому, потрапили на початку нової години і почули одну з місцевих мелодій, що лунає з ратуші.

Навколо – кав`ярні та ресторанчики. Навіть сіре зимове небо не робить Хеб печальним – біля кожного закладу маленьким сонечком сяють жовтогарячі квіти. Здивував поліцейський відділок – він розташований у яскраво-червоній вузькій і високій будівлі. Тут би братам Грімм жити! Поряд – будинок, з якого колись підступно викинули національного чеського героя, генерала Альбрехта фон Валенштайна. До речі, викидати ворога з вікна у Чехії стало традицією. В історії країни навіть розділ такий є – празькі швиряння називається. Нині тут музей, де відновлено атмосферу XVII ст. Подивитися в Хебі є на що – можна йти будь-якою з маленьких вуличок і дивуватися готелю «У ката» і милим оку синім картатим фіранкам чи вікнам, заставленим ляльками. А в пошуках привидів можна завітати до замку XII ст., збудованого Фрідріхом Барбароссою.

Антоніна Малей
Фото автора

http://www.otpusk.com