Розвиток інноваційної діяльності та трансферу технологій

  

доктор медичних наук, магістр державного управління

Важливим завданням розвитку будь-якої галузі є постійне уточнення інноваційних пріоритетів державної інноваційної політики на системній основі і надійний моніторинг їхньої реалізації, що передбачено Законом України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”.

 Виклики економічного розвитку України обумовлюють потребу посилення регіональних аспектів інноваційного розвитку, розбудови в кожному регіоні регіональної інноваційної системи, створення ефективної інфраструктури інноваційної діяльності, функціонування якої було б спрямоване на активізацію інноваційних процесів, забезпечення високих темпів економічного розвитку.

 Міносвіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань:
вживає заходів щодо створення та розвитку інфраструктури підтримки інноваційної діяльності, веде Державний реєстр інноваційних центрів; координує діяльність щодо передачі (трансферу) технологій і прав на об'єкти інтелектуальної власності, в тому числі створені повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету; бере участь у запровадженні разом з іншими відповідними центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства спеціального режиму сприяння в інноваційній діяльності окремим підприємствам, які здійснюють діяльність відповідно до державних інноваційних пріоритетів, а також на територіях спеціальних економічних зон і  пріоритетного розвитку.

 Розвиток інноваційної діяльності в різних регіонах України є вкрай нерівномірним, що в значній мірі пов'язано з рівнем розвитку інноваційної інфраструктури. В регіонах України практично відсутні венчурні фонди, а створення центрів трансферу технологій знаходиться лише на початковій стадії. 

 Суттєвою ознакою розвитку інноваційної інфраструктури в Україні також є нерівномірність їх розподілу за регіонами. Найвищий інноваційний потенціал мають м. Київ та Київська область.

 Останнім часом  помітно активізувався вузівський сектор, радою ректорів якого розроблений проект концепції "Університетські технопарки України".

 Розвиток інноваційної діяльності в регіоні також забезпечують: технологічний парк “Київська політехніка”, створений на базі Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”; “Агротехнопарк” при Національному університеті харчових технологій: технопарк “Напівпровідникові технології й матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, створений при інституті фізики напівпровідників; Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона.

 Для забезпечення впливу місцевої влади на розвиток інноваційних процесів в деяких регіонах України обласними державними адміністраціями було розроблено та затверджено регіональні інноваційні програми, в яких стратегічною метою діяльності цих регіонів визначено формування інноваційної моделі розвитку економіки. Такі програми було затверджено, зокрема, в Черкаській області - “Обласна програма науково-технічного та інноваційного розвитку на 2008-2011 рр.”, Запорізькій – “Цільова економічна програма інноваційного розвитку  Запорізької області на 2008-2012 рр. ”

 Реалізація зазначених програм дозволить: 

створити підґрунтя для активізації інноваційної діяльності;

створити інноваційні, науково-виробничі інфраструктури;

 забезпечити інтеграцію освіти, науково-технічної сфери та виробництва як передумов інноваційного розвитку економіки регіонів.

 Стратегічні цілі державної політики в інноваційній сфері реалізуються не інакше, як через інноваційну інфраструктуру, що являє собою сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих організацій та інституцій, які своєю діяльністю охоплюють увесь інноваційний цикл — від генерації науково-технічної ідеї до реалізації нововведення.

 Декілька слів про інновації. 

Іннова́ція - це нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду; кінцевий результат інноваційної діяльності.  

 Інновація:

1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну техніки та технології;

2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу.

Істотним чинником інновації є розвиток винахідництва, раціоналізації, поява великих відкриттів.

 В науковий лексикон цей термін вперше ввів Й. Шумпетер, що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу». Крім того інновація розглядалася Й. Шумпетером як нова функція виробництва, її нова комбінація.
 
 Термін інновації набув розповсюдження в американському менеджменті, але сьогодні активно використовується і в Україні.

 В принципі, будь-яке соціально-економічне нововведення, доки воно не отримало масового, тобто серійного поширення в галузі праці, виробництва і управління можна вважати інновацією.

 В останні роки з'явився особливий різновид інноваційного підприємництва — ризикове або венчурне; це здебільшого дрібні фірми, що займаються поширенням нових технологій, тобто технічних інновацій в першу чергу в наукомістких галузях.

 «Інновації» - це ідеї та пропозиції (в багатьох випадках засновані на результатах відповідних спеціальних наукових досліджень і інженерних розробок), що можуть стати основою створення нових видів продукції чи значно поліпшити споживчі характеристики (технічні, економічні тощо) існуючих товарів, створення нових процесів, послуг, чи будь-чого, що може покращити «якість життя» людства.

 Інновації відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку загальнолюдської цивілізації (наприклад, відомий такий феномен як «хвилі Кондрат'єва») та, зокрема, кожної окремої держави, відповідно більшість сучасних держав намагаються створити та постійно удосконалювати національні інноваційні системи для підтримки процесу створення та впровадження інновацій.

 Розглянемо інноваційні хвилі розвитку

У 40-і роки XX ст. австрійським економістом Шумпетером уперше були відзначені інноваційні хвилі, які з часом стають дедалі коротшими. Він підкреслив, що інноваційні хвилі, відрахунок яких ведеться з промислової революції XVIII ст. в Англії, з'являються та зникають через 50-60 років. Кожна нова хвиля приносить із собою початок чергової «Економічної епохи», що характеризується різким зростанням інвестицій, а потім знову йде новий спад. Втім після кожної такої нової хвилі країна в цілому стає дедалі багатшою.

 Основні інноваційні хвилі розвитку

Перша інноваційна хвиля, інспірована появою парових двигунів і розвитком текстильної промисловості та металургії, тривала з 1780 по 1840 рр.;

друга хвиля, пов’язана з розвитком залізниць і сталеливарної промисловості, тривала більш як 50 років і завершилася приблизно у 1900 р.;

третя хвиля, яка також тривала 50 років, була пов’язана з поширенням електрики та розвитком двигуна внутрішнього згоряння;

четверта хвиля, яка тривала з 1950 по 80-ті роки XX ст., тобто більш як 35 років, характеризувалася досягненнями в хімічній промисловості, електроніці та аерокосмічній промисловості;

п’ята хвиля почалася приблизно у 1989 р. із значного поширення корпоративних мереж типу «клієнт-сервер», розвитку програмного забезпечення, мультимедіа і телекомунікацій. Ця хвиля ще є далекою від завершення: вона має тривати і завершитися новим технологічним стрибком десь до 2020 р.

Росія. 

Сьогодні світ лихоманить економічна криза, темпи зростання основних економік скоротилися дуже суттєво. Росія опинилася в складній ситуації дзвінка. З одного боку, економіка Росії зростає швидкими темпами, особливо на фоні загальносвітових. З іншого боку, існують і межі зростання, які цілком помітні. Подолання меж зростання можливе виключно на основі інноваційного шляху розвитку. Для забезпечення лідерства Росії в світі реалізується концепція чотирьох «І». Це Інститути, Інфраструктура, Інвестиції та Інновації. 

ЄС. 

В заключення, необхідно сказати декількі слів  про Європейське інноваційне табло (ЄІТ), також Європейський рейтинг інноваційності, англ. European Innovation Scoreboard (EIS) - систему показників науково-технічного розвитку країн Європи, яка впливає на стратегію ЄС по гармонізації розвитку в рамках «єдиної Європи».

Європейське інноваційне табло включає цілу низку показників, що характеризують, зокрема, стан у сфері захисту прав на інтелектуальну власність. Цим підкреслюється внесок об'єктів інтелектуальної власності в інноваційний розвиток економік країн ЄС.

Головна мета системи полягає в тому, щоб на основі аналізу даних окремих країн відпрацювати раціональну стратегію ЄС по гармонізації розвитку в рамках «єдиної Європи». Така стратегія передбачає - міждержавну співпрацю в рамках ЄС та розробку нових форм і методів взаємодії між окремими вченими і науково-дослідними організаціями.

На основі аналізу розробляються заходи практичної допомоги країнам, які мають невисокі значення контрольних показників. Ці заходи оформлені у вигляді спеціалізованих програм співпраці і надання цільової фінансової допомоги з бюджету ЄС, зокрема, зі Структурного фонду можуть дати значний поштовх в інноваційній діяльності в Україні.