Економічні засади охорони здоров'я

 доктор медичних наук, магістр державного управління

Економіка здоров’я – галузева економічна наука, яка досліджує взаємодію охорони здоров’я як галузі господарювання із суспільством, дію об’єктивних економічних законів у конкретних умовах виробництва і споживання медичних послуг, фактори, які забезпечують найбільш повне задоволення потреб суспільства в медичній допомозі й охороні здоров’я населення при відповідному рівні ресурсів.

Основна роль економіки здоров’я – забезпечення певної філософії та низки методів, які б сприяли процесу прийняття рішень в охороні здоров’я, спрямованих на підвищення ефективності та справедливості, а основна мета – інформування людей про найбільш вигідний вибір щодо збереження здоров’я.

Отже, економіка охорони здоров’я здійснює різнобічний аналіз процесу надання медичних послуг. Крім того, вона вивчає різні підходи до фінансування, розподілу і власне надання повного обсягу послуг охорони здоров’я.

Економіка охорони здоров’я вивчає широке коло питань, починаючи від власне поняття здоров’я та чинників, які на нього впливають, потреб в охороні здоров’я, попиту та постачання медичних послуг, організації, фінансування, і закінчуючи управлінням медичною допомогою та економічною оцінкою ефективності витрат у галузі охорони здоров’я.

Головною проблемою вивчення економіки охорони здоров’я є найбільш раціональне використання ресурсів: грошових, матеріальних, кадрових, досягнення максимального результату при мінімальних витратах. Для її вирішення дуже важливо раціонально проводити економічний аналіз діяльності лікувально-профілактичного закладу. Мета функціонування економіки здоров’я не в тому, щоб обов’язково зменшити витрати на охорону здоров’я чи знизити ціни на послуги в цій сфері, а в тому, щоб підвищити ефективність використання ресурсів, сприяти цілеспрямованому розподілу наявних коштів для задоволення відповідних потреб і запитів.

Сьогодні економісти розглядають здоров’я як товар тривалого користування, що передається у спадок та з часом “спрацьовується”, тобто довготривалий товар чи тип капіталу, який забезпечується послугами охорони здоров’я. Запас здоров’я вичерпується з часом і може бути збільшений через інвестування в медичні послуги. Коли запас здоров’я досягає критичного мінімального рівня, людина помирає.

Економіка охорони здоров’я приділяє велику увагу системному аналізу факторів, що впливають на здоров’я населення. У науковій літературі наводяться різні класифікації факторів, які концентрують увагу на певному рівні генералізації причинно-наслідкових зв’язків. Найвищим рівнем генералізації є поділ факторів на зовнішні та внутрішні.

Зазначимо, що ці фактори комплексно впливають на організм людини. При цьому кінцевий результат впливу факторів в цілому залежить від їх поєднання, від сили впливу кожного з них зокрема.

Найчастіше застосовується метод моделювання попиту (Grossman, 1972). Згідно з цим методом здоров’я населення розглядається в рамках теорії функції ефективності, тобто стан здоров’я (результат на виході) є функцією заходів охорони здоров’я (витрати на вході) суспільства, індивіда та системи медичного забезпечення.

Індивідуальний попит на медичні послуги залежить від багатьох факторів, зокрема соціально-економічних, освітніх та культурних, які перешкоджають отриманню медичної допомоги.

Економісти традиційно розглядали медичне забезпечення як джерело невиробничих витрат і вважали, що вкладені в нього кошти варто було б спрямувати на власне економічний розвиток.

Сьогодні націоналістична ідеологія приділяє увагу охороні здоров’я населення заради зміцнення нації та її збройних сил. У той же час соціал-демократична ідеологія визначає, що медичне забезпечення має бути по праву доступне всім, а вкладення коштів у поліпшення здоров’я населення виправдано як соціальною, так і економічною доцільністю.

Важливою є теза, озвучена в 1993 р. у звіті Світового банку “Інвестиції в охорону здоров’я”, згідно з якою фінансування медичної сфери розглядається не як відплив коштів з економічної сфери, а як вкладення їх у розвиток економіки, оскільки гарне здоров’я – це основоположний елемент добробуту населення, який сприяє економічному зростанню, а правильна політика в цій сфері зумовлює належний стан здоров’я.

Нарешті, встановимо відмінність між поняттями здоров’я і охорони здоров’я, а отже, визначимо, яка з цих двох категорій може бути товаром.

Загальновизнаним сучасним суспільством стало запропоноване ВООЗ розуміння здоров’я як стану повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутності хвороб або фізичних недоліків.

Здоров’я нації – інтегрований показник її суспільного розвитку. Це означає, що здоров’я залежить від безлічі як природних, так і суспільних факторів, тобто не тільки охорона здоров’я, але й низка соціальних послуг та інших предметів споживання роблять свій внесок у стан здоров’я чи сприяють його покращанню. Тільки та держава може бачити своє майбутнє, яка розглядає здоров'я нації як найголовнішу соціальну проблему.

Охорона здоров’я є важливою соціальною сферою суспільства, від стану якої залежить не тільки здоров’я населення, але й політична стабільність держави. Охорона здоров'я – це система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження i розвиток фізіологічних i психологічних функцій, соціальної активності та оптимальної працездатності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя (ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

Усвідомлюючи відмінність між здоров’ям і охороною здоров’я, необхідно розуміти, що здоров’я купити безпосередньо не можна, а послуги системи охорони здоров’я можна. Здоров’я, як відомо, є соціально-економічною категорією, воно має споживчу, але не мінову вартість. Це означає, що здоров’я не підлягає купівлі-продажу в тому розумінні, що його неможливо безпосередньо купити або продати на ринку, отже, не існує і ринку здоров’я.