УКРАЇНА. Луганська область


Прапор Луганської області

Герб Луганської області

Луганська область утворена: 3 червня 1938 року
Код КОАТУУ: 44000
Населення: 2 344 200 1 червня 2008
Площа: 26 684 км²
Густота населення: 87,9 осіб/км²

Телефонні коди: +380-64
Обласний центр: Луганськ
Райони: 18
Міста: обласного значення - 14
           районного значення  - 23

Райони в містах: 4
Смт: 109
Села: 109
Селища: 678
Селищні ради: 89
Сільські ради: 206
Номери автомобілів: BB
Інтернет-домени: lugansk.ua; lg.ua

Обласна влада
91016 м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 3
Веб-сторінка: http://www.loga.gov.ua
Голова ОДА: ПРИСТЮК Володимир Миколайович
Рада: Луганська обласна рада
Голова ради: Голенко Валерій Миколайович


Луганська область (до 5 березня 1958 року та з 5 січня 1970 до 4 травня 1990 року називалася Ворошиловградська) — адміністративно-територіальна одиниця України, розташована в басейні середньої течії Сіверського Дінця. Посідає шосте місце за населенням і десяте за площею серед адміністративно-територіальних одиниць країни. На північному сході та сході межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями Росії. На заході з Донецькою і Харківською областями України. Луганську область образно називають східною брамою чи світанком України.

Історія

Заселення території області розпочалося приблизно 100 тис. років тому. Величезна, практично незаселена територія отримала історичну назву «Дике поле», відділяла Руську державу від Кримського ханства. З XVI ст. в південних степах починають утворюватися сторожеві служби, укріплені лінії. З'являється багато російських військових. Після придушення польсько-шляхетськими військами збурень 20-30-х років XVII ст. тут почала утворюватися нова історична область — Слобідська Україна. Наприкінці XVII ст. Розпочався значний для того часу видобуток кам'яного вугілля в районі Лисичанська.

З метою об'єднання в одне ціле вугільних районів басейна у лютому 1919 року було утворено Донецьку губернію з центром у місті Луганськ, яку 3 червня 1938 року було розділено на Сталінську і Ворошиловградську. У 1958 році, область було перейменовано на Луганську, й так вона проіснувала до 1970 року, коли їй знову було повернено назву Ворошиловградська.

Зі здобуттям Україною незалежності Луганська область увійшла до складу її земель і сьогодні є одним з провідних індустріальних центрів.

Районування

Серед етнографів існують 3 підходи щодо районування території Луганської області:
Вся територія включається у межі Слобожанщини;
Північна частина відноситься до Слобожанщини, південна — до південного (причорноморського) регіону;
Територія Луганщини включається до окремого регіону — Донщини (Донеччини).

Населення

На 1989 рік в області мешкало 2862,7 тис. осіб. За переписом 2001 року населення області складало 2546,2 тис. або 5,3 % жителів України.[2] За чисельністю населення Луганська область займає четверте місце серед областей України. Вона належить до найбільш густонаселених областей.

У національному складі населення українців 60,7 %, росіян 34,7 %. Етнічні українці складають більшість в усіх районах області крім Станично-Луганського, де історично переважають дінські козаки, яких враховували на переписі як росіян, які в сумі склали 85,1 % мешканців району.

На червень 2008 року серед 2344,2 тис. мешканців на той час 2029,1 тис. міських, 315,1 тис. — сільських, себто у містах і селищах міського типу проживало 87 % населення, у селах — 13 %. Середня щільність населення 87,9 осіб на 1 кв. км.

Географія



Площа області складає 26 684 км².

Рельєф

Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка — Могила Мечетна — 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водораздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину. На північ зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег ріки. В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір'я. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50м) на південь і південний захід до долини Сіверського Дінця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16 — 18 км.) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни.

Ґрунти

Ґрунти родючі, головним чином чорноземні. Потужність найродючіших пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також дернові ґрунти. Застосування правильної агротехніки дозволяє збирати досить високі урожаї вирощуваних тут сільскогосподарських культур, баштанних, овочів.

Клімат

Клімат помірно континентальний з відчутними засухами. Середня температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня −7 °C. Вітри переважно східні і південно-східні. Максимальна середньорічна кількість опадів (550мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна. Весна — сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо жарке, друга половина його — помірно суха. Осінь сонячна, тепла, суха.

Водні ресурси

Водні ресурси області формуються в основному за рахунок річкового стоку р. Сіверський Донець, який поступає з прилеглих територій і безпосередньо в межах області, а також експлуатаційних запасів підземних вод. Сумарні водні ресурси складають у середньому по водності рік 5,65 кв.км, з яких 64 % складає притік, 226 — місцевий стік і 10 % підземні води.

В області — 123 річки, 6 із яких мають довжину більш 100 км. Головна річка — Сіверський Донець, довжина її в межах області складає 265 км, площа водозабору — 24,9 кв.км, або 93 % площі області. Також є 60 озер, найбільші з них Боброве та Вовче, 60 водосховищ площа дзеркала яких складає 5,68 тис.га, 302 ставки — площа дзеркала 2,67 тис.га. Річки, озера, водосховища і ставки використуються для промислового, комунального водопостачання, зрошення і риборозведення.

Стосовно запасів водних ресурсів Луганська область відноситься до недостатньо забезпечених. Водозабезпеченість території і населення області загальними водними ресурсами в 1,5-2,0 раз нижче ніж в середньому по Україні. Особливістю водного режиму річок області є нерівномірний розподіл стоку протягом року. На півночі області 60-62 %, а на півдні 53-58 % річного стоку формується весною, що не відповідає обсягу водоспоживання. Обсяг водовідбору більш ніж в 3 рази перевищує ресурси річкового стоку, який формується в межах області в маловодний рік, тобто водозабезпечення населення і громадського господарства орієнтоване на використання транзитного стоку. Місцеві водні ресурси не забезпечують розбавлення стічних, особливо забруднених вод, що не дає можливості підтримувати потрібний санітарно-екологічний стан річок.

Загальна кількість розвіданих запасів підземних вод на території області складає близько 2800 тис.куб.м, з них затверджено державною комісією по запасах — 1761 тис.куб.м на добу. Кількість підземних вод, якість яких відповідає ДЕСТУ «Вода питна», складає близько 354 тис.куб.м на добу, тобто 13 % від загальних запасів.

Стан підземних вод в області характеризується постійним погіршенням їх якості за рахунок збільшення загальної жорсткості,мінералізації та появи шкідливих компонентів. Основною причиною забруднення підземних вод є значне техногенне навантаження території і незахищеність водоносних горизонтів з поверхні землі. Прогнозні розрахунки запасів коніційних питних підземних вод при незмінному рівні техногенного впливу на території області на 2010 рік очікуються в обсязі 161,0 тис.куб.м на добу. Приведені дані свідчать, що проблема збереження поверхневих та підземних вод в області надто гостра.

Природні ресурси

Природно-рекреаційний потенціал

Природно-заповідний фонд області складає 101 об'єкт загальною площею 14,2 тис.га, в тому числі Луганський Державний заповідник, 25 заказників, 52 пам'ятника природи, 15 заповідних урочищ, 8 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва.

Корисні копалини

Луганська область є одним з найбільш розвинених у промисловому відношенні регіонів України з широким комплексом різноманітних видів мінеральної сировини.

Вугілля

Основною корисною копалиною області є кам'яне вугілля, загальні балансові запаси якого складають 14541 млн.т. Із них на балансі діючих шахт знаходиться 3074 млн.т, на підготовлених для нового шахтного будівництва 26 ділянках (резерв підгрупи «а») — 4104,3 млн.т, на підготовлених для реконструкції діючих шахт ділянках (резерв підгрупи «б») — 1689,8 млн.т .

Газ

В області розвідані та експлуатуються ряд родовищ природного газу: Краснопопівське, Боровське, Капітонівське, Муратовське, Лобачівське, Кондрашевське, Вильховське, Макіївське, Зайцівське. Експлуатуються два підземних сховища газу — Вергунське та Краснопопівське. Проводяться пошукові роботи на газ на Кримській, Метелкінській, Смолянинівській, Ямпільській, Східно-Капітанівській, Боровській площах, Сентянівській та Марковсько-Кружилівській зонах. Проводяться роботи по оцінці накопичення вуглеводневих газів в межах полів діючих шахт та прилеглих до них площ з метою залучення метану в промислове використання.

Будівельна сировина

Для будівельної індустрії області підготовлено 123 родовища нерудної сировини, які враховані у Державному балансі запасів, в тому числі: 41 будівельного каміння, 33 цегельно-черепичної сировини, 19 карбонатної сировини, 1 керамічної сировини, 1 гіпсу.

Фосфати

Ведуться роботи по створенню власної сировинної бази фосфатної сировини. В результаті пошуків на території області виділені ряд перспективних ділянок з загальними прогнозними ресурсами 1166 млн.т фосфоритів.

Золото

В нинішній час в Нагольному рудному районі Донбасу встановлена промислова рудоносність на золото-срібні руди (Бобриковське, Гостро-Бугірське, Журавське та д.і. родовища) та літій. Бобриківське родовище окислених руд (до глибини 50 м) практично підготовлене для відпрацювання відкритим способом.

Мінеральні води

Для бальнеологічних та лікувальних целей видобуваються юромні, хлоридно-натрієві високомінералізовані мінеральни води, які широко розповсюджені на території області у вигляді смуги шириною 60-90 км, півнична межа якої проходить по лінії Троїцьке-Новопсків-Біловодськ, а південна — Лисичанськ-Луганськ.

Рослинність

Луганська область знаходиться в зоні різнотравно-топчаково-ковильних степів. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки степової рослинності. Тут зростає більше тисячі видів різноманітних рослин. Лісів мало (біля 7 % території області).Вони розміщені вподовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи — дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах.

Тваринний світ

Бабак у дінських степах

Місця концентрації рідкісних видів тварин (на прикладі ссавців з Червоної книги України)[5]
Детальніше: Фауна Луганщини

Фауна області представлена головним чином степовими і деякими лісовими тваринами. Степові види поширені переважно в Донецько-Донських степах (на північ від Дінця) та на Кряжі; лісові види проникають на територію області з північного заходу уздовж річища Дінця.

Твариною-символом області є бабак степовий, зокрема зображений на гербі.

Із хижаків зустрічаються: вовк, лисиця, куниця кам'яна, єнот, ласка та ін. Серед гризунів найбільше поширені: заєць сірий, бабак степовий, сліпак, соня лісова, полівка лучна, мишак уральський, і т. д. До рідкісних видів серед ссавців належать тушкан великий, їжак вухатий, більшість поширених в області видів кажанів і мишівок. За останні 20 років зникли такі види як хохуля, хом'як; у той самий час значно збільшили свою чисельність миша курганцева, нориця руда та ін. види, що раніше були не характерні для регіону.

Із пернатих хижаків водяться кібчики, яструби, орли-могильники. Тут мешкає чимало птахів: жайворонки, перепілки, солов'ї, дятли, стрижі, ластівки і багато інших. В ріках, озерах і ставках багато різноманітної риби.

Транспорт

В області розвинені усі види наземного та повітряного транспорту: автомобільний, залізничний, повітряний, трубопровідний транспорт. Транспортна інфраструктура забезпечує потреби вугільної, металургійної, нафтопереробної, хімічної та інших галузей промисловості, особливо в товарообміні з прикордонними областями Росії. На транспорті зайнято 8% промислово-виробничого персоналу області.

Автошляхи та автотранспорт

Мережа автомобільних шляхів складає 5,8 тис. км, з твердим покриттям 5,6 тис. км. З них 954,7 км — державного значення, 1211 км — обласного значення, 3470,2 км — місцевого значення.

Густота автомобільних доріг в області — 209,7 км на 1000 км², це менше ніж в цілому по Україні (269 км). Через територію області проходять транзитні магістралі: Волгоград — Харків, Дебальцеве — Ростов-на-Дону, Луганськ — Мілєрово, Донецьк — Луганськ — Старобільськ — Валуйки.

Міський електротранспорт (трамвай, тролейбус) функціонує в 7 містах області: Алчевську, Лисичанську, Сєвєродонецьку, Антрациті, Краснодоні, Луганську та Стаханові. Загальна протяжність трамвайних колій — 110,3 км; тролейбусних — 333,7 км.

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт представлено Луганським та Дебальцевським відділеннями Донецької залізниці, Попаснянським держпідприємством по перевезенню вантажів та пасажирів. В області 5 локомотивних та 2 вагонних депо, 6 дистанцій колії, 52 залізничні станції. Розгорнута довжина колій — 12067 км, під'їзних колій підприємств та організацій — 2320 км. Середня густота залізничних доріг — 45 км на 1000 км², це більше ніж в середньому по Україні (37,6 км). Найбільші залізничні вузли: Луганськ, Попасна, Родакове.

Основні залізничні магістралі: Луганськ — Москва, Луганськ — Київ, Луганськ — Харків, Куп'янськ — Дебальцеве, Дебальцеве — Луганськ — Мілєрово, Куп'янськ — Сватове — Луганськ, Луганськ — Мілове.

У місті Луганськ розташоване велике підприємство Луганський тепловозобудівний завод, що випускає магістральні тепловози, дизельні та електропоїзди, трамваї для потреб України, Росії та Казахстану.

Авіасполучення

Авіаційний транспорт в області представлений Луганським державним авіапідприємством «Луганські авіалінії», обласним комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Луганськ» та Сєвєродонецьким аеропортом.

Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт представлений Лисичанським районним нафтопровідним управлінням (67 км) та управлінням магістральних нафтопродуктів (99,6 км). По території області проходять магістральні газопроводи: Ставрополь — Москва, «Союз»; нафтопровід Самара — Лисичанськ, Тихорецьк — Лисичанськ, продуктопроводи Лисичанськ — Луганськ, Луганськ — Трудова — Донецьк.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Луганська область