ЗДОРОВ'Я. Артеріа́льна гіпертензі́я, гіпертонія.

Артеріа́льна гіпертензі́я, гіпертонія (лат. hypertonia arterialis) — синдром підвищення артеріального тиску.

90—95 % випадків артеріальної гіпертензії складають есенціальна артеріальна гіпертензія, у решті випадків діагностують вторинні, симптоматичні артеріальні гіпертензії:
ниркові (нефрогенні, ренальні) — 3—4 %,
ендокринні — 0,1—0,3 %,
гемодинамічні
неврологічні
стресові
зумовлені прийомом деяких речовин
артеріальна гіпертензія вагітних.

Оптимальний артеріальний тиск < 120/80 мм рт. ст.
Нормальний артеріальний тиск < 130/85 мм рт. ст.
Підвищений нормальний артеріальний тиск 130—139/85—89 мм рт. ст.

При артеріальній гіпертензії відбуваються такі зміни в організмі:
звуження і втрата еластичності судин
збільшення м'язової маси лівого шлуночка серця, що називається гіпертрофією
прогресування атеросклерозу
збільшення навантаження на нирки

Фактори ризику виникнення артеріальної гіпертензії:
захворювання серцево-судинної системи
захворювання нирок
захворювання судин
цукровий діабет
чоловіки старше 65 років, жінки - старше 55 років
паління
ожиріння
гіподинамія
спадковість
загальний холестерин понад 6.5 ммоль/л

Причинами гіпертонії можуть бути також розумові перевантаження, шкідливі звички (паління, алкоголь, наркотики), атеросклероз, перевантаження негативними емоціями, спадкова схильність. Найважливішими ускладненнями гіпертонічної хвороби є інфаркт міокарда, серцева недостатність, інсульт, недостатність функції нирок.

Із Вікіпедії