Російська Федерація

Російська Федерація
Российская Федерация


Прапор Герб


Столиця Москва
55°45′ пн. ш. 37°37′ сх. д. (G)
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Російська; 30 мов офіційні у низці регіонів
Державний устрій Президентська
федеративна республіка
- Президент Медведєв Дмитро Анатолійович
- Прем'єр-міністр Путін Володимир Володимирович
Становлення
- Проголошена 12 червня 1990[1]
- Затверджена 25 грудня 1991
Площа
- Загалом 17 075 400 км² (1-а)
- Води (%) 13
Населення
- оцінка 2011 р. 142 914 136 (9-а)
- перепис 2010 р. 142 905 200
- Густота 8 3/км² (209-а)
ВВП (ПКС) 2010 р., оцінка
- Повний 2,222 трлн. дол. США[2] (6-а1)
- На душу населення 15807 дол. США[2] (51-а)
ВВП (номінальний) 2010 р., оцінка
- Повний 1,465 трлн. дол. США[2] (9-а1)
- На душу населення 10521 дол. США[2] (54-а)
ІРЛП (2007) ▲ 0,817 [3] (високий) (71-а)
Валюта Рубль (RUB)
Часовий пояс (UTC+2 to +11)
- Літній час (UTC+3 to +12)
Домен інтернету .ru, .su .рф
Телефонний код +7
1 За оціночними даними Міжнародного валютного фонду (2009).


Росія (рос. Россия МФА: [rɐˈsʲijə]; українські історичні назви — Московщина, Москівщина[4]); офіційні назви — Росія та Російська Федерація (рос. Российская Федерация). — держава на півночі Євразії, розташована на землях Східної Європи, охоплює значну частину земель Великого Євразійського Степу. Найбільша за територією країна світу і одна з найбагатших на природні ресурси.

 

 

Географія Росії

Географічне розташування: Росія розташована в східній Європі і північній Азії, омивається Північним Льодовитим океаном — Баренцовим, Білим, Карським, Лаптєвих, Східно-Сибірським і Чукотським морями — на півночі; на заході — морями Атлантичного океану — Балтійським морем — на північному заході, Чорним, Азовським морями — на південному заході, а також внутрішньоконтинентальним Каспійським морем — на південному заході; Беринговим, Охотським і Японським морями Тихого океану — на сході.

Її сусідами є КНДР, Китай, Монголія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Україна, Білорусь, Литва, Польща, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. Цілком по морю вона межує зі США та Японією. РФ має найдовший кордон у світі.

Крайні точки:
північна (загальна) — мис Флігелі (острів Рудольф, архіпелаг Земля Франца-Йосифа) 81°49' пн.ш.
північна (материкова) — мис Челюскін (півострів Таймир) 77°43' пн.ш.
південна (материкова) — знаходиться на південний захід від гори Базардюзю. (на кордоні Дагестану з Азербайджаном) 41°11’ пн. ш.
західна — Куршська коса (Гданська затока, Балтійське море) 19°38' сх.д
східна (загальна) — острів Ратманова 169°00' зх.д.
східна (материкова) — мис Дежньова (Чукотський півострів) 169°40' зх.д.

Площа території: 17,075 млн. кв. км.

Столиця: Москва (11 млн. жителів).

Великі міста: Санкт-Петербург (4,7 млн. жителів), Новосибірськ (1,426), Нижній Новгород (1,334), Єкатеринбург (1,278), Самара (1,175), Омськ (1,160), Уфа (1,096), Казань (1,085), Челябінськ (1,083), Перм (1,028), Ростов-на-Дону (1,025), Волгоград (1,003).

Загалом налічується 1066 міст, 2070 селищ міського типу (1994 р.).

Більша частина території Росії практично непридатна для проживання людини[5].
Природа

Більша частина європейської частини РФ розташована в межах Східно-Європейської рівнини. На півдні — північні схили Кавказу, на північному заході — гори Хібіни. На схід від Уралу — Західно-Сибірська рівнина, обрамована на півдні горами південного Сибіру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля та ін.). Між Єнісеєм та Леною розташоване Середньосибірське плоскогір'я, між Леною та Тихим океаном — хребти та нагір'я Північно-Східної Азії. Найбільші ріки: Лена, Іртиш, Єнісей, Об, Волга, Амур. Найбільші озера:Каспійське (море), Байкал, Ладозьке, Онезьке. На території РФ із півночі на південь чергуються такі кліматичні зони: арктична пустеля, тундра, лісотундра, лісова та лісостепова зони, степова, зона напівпустель (поблизу Каспію). Клімат країни змінюється від морського (на крайньому північному заході) до різко континентального (у Сибіру) і мусоного (на Далекому Сході). Багатьом районам Сибіру та Далекого Сходу притаманна багаторічна мерзлота.

Історія Росії

Історія Росії є логічним продовженням історії великих державних міжнародних утворень на землях Великого Степу - починаючи зі стародавніх різноплемінних об'єднань Скіфії, Сарматії, Гуннії, Хазарії і Великої Булгарії і закінчуючи такими державами як Велика Русь, Волжська Булгарія, Велика Тартарія, імперія Великого Війська Степового (Монгольська), Російська імперія і СРСР.


Новітня історія

Б. М. Єльцин був обраний на З'їзді Народних депутатів СРСР у 1989 р.; обраний президентом республіки в 1990 р., оголосив про економічний і політичний суверенітет республіки. У 1991 р. партійні організації були виведені з підприємств. Після провалу антигорбачовського путчу в серпні 1991 р. Єльцин став основною фігурою в СРСР, розпустив КПРС і Російську комуністичну партію, СРСР перестав існувати, у грудні 1991 р. було створено Співдружність Незалежних Держав (СНД). Незалежність Російської Федерації була визнана США й іншими західними країнами в січні 1992 р., Росія зайняла місце колишнього СРСР у Раді безпеки Європи; нова конституція була прийнята на референдумі 1992 р. У 1993 р. З'їзд Народних депутатів намагався обмежити владу Єльцина, у вересні 1993 р. він розпустив Верховну Раду; спроба правого перевороту в жовтні 1993 р. була придушена.

У грудні 1993 р. відбулися вибори до новоствореної Державної Думи — нижньої палати парламенту за конституцією, прийнятою тоді ж таки.

У кінці 1994 року Росія почала операцію з відновлення конституційного порядку в Чеченської республіки, у якій до влади прийшло угрупування, яке добивалося відділення від Росії. Акція переросла в повноцінну війну, що тривала до серпня 1996 року, і була завершена підписанням Хасавюртівської угоди.

В 1996 році в Росії відбулися вибори Президента. Перемігши представника комуністів, президентом знову було обрано Єльцина Б. М. Однак через хворобу останнього, влада в країні до 1998 року фактично належала олігархам на чолі з Б. А. Березовським.

В 1998 році Росія пережила зміну трьох прем'єр-міністрів та дефолт, що дуже негативно вплинув на економічний стан.

1999 рік пройшов під знаком пошуку наступника Єльцина його «сім'єю». Так, знову було змінено трьох прем'єр-міністрів, і, нарешті, вибір було зупинено на В. В. Путіні. Одночасно була розпочата Друга Чеченська Війна (під назвою «антитерористична операція»), що різко підняла рейтинг невідомого до того часу політика.

31 грудня 1999 року Єльцин Б. М. добровільно залишає посаду Президента Росії, в.о. залишається Путін В. В., якого й обирають Президентом навесні 2000 року.

Дуже сприятлива кон'юнктура ринку початку 2000-х на ринку вуглеводнів (так, ціни на нафту зросли з 19 в 1998 до 82 в 2006 році доларів за барель) сприяли швидкому розвитку російської економіки.

Прихід до влади Путіна і його команди ознаменувався відходом від ліберального шляху розвитку. Є факти настання на журналістику і свободу слова. Парламент, який відігравав значну роль у кінці 90-х, стає маріонетковим органом.

Скасовуються прямі вибори голів суб'єктів федерації, тепер кандидатів на посаду голови суб'єкта пропонує Президент РФ, і затверджує місцевий законодавчий орган.

Водночас, у середині країни повністю придушується певна автономія олігархів — незгодні або полишають Росію (Гусинський, Березовський), або отримують тривалі строки ув'язнення (Ходорковський).

2004 року Путіна В. В переобрано президентом на другий термін.

2008 року президентом обрали Медведєва Д. А.

У серпні 2008 року Росія вступила в озброєний конфлікт із Грузією.
Політика
Детальніше: Політика Росії

Державний устрій: змішана президентсько парламентська республіка
Державна мова: російська (Кожна республіка може ввести у своїх межах свою національну мову як другу офіційну.)
Членство у міжнародних організаціях: ООН, СНД тощо.
Міжнародні відносини
Українсько-російські відносини
Японсько-російські відносини

Економіка Росії

Структура експорту Російської Федерації у 2007 році[6]

Росія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне обладнання, харчова та текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. У РФ добувають усі види мінерального палива, а також більшість видів мінеральної сировини. Є три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії. Розвинені всі види транспорту, але величезні простори Сибіру практично не мають залізниць та сучасних автодоріг. Натомість діють системи магістральних нафто- і газопроводів. Морський транспорт забезпечує значну частину перевезень. Найважливіші порти: Санкт-Петербург, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Новоросійськ, Владивосток, Находка і інші.

Залізниці, велика частина яких розташована в Європейській Росії, перевозять три чверті всіх вантажів. Річковий і автомобільний транспорт перевозять до 15% вантажів. У багатьох районах Півночі й Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Економічна криза кінця 1990-х років фактично ізолювала багато північних регіонів від центра, так як через погано розвинену інфраструктуру держава не спроможна оплачувати транспортування вантажів.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 314 млрд. темп зростання ВВП — (-4,6)%. ВВП на душу населення — $2138. Прямі закордонні інвестиції — $ 617 млн. Імпорт — $ 75,5 млрд. (г.ч. Німеччина — 11,0%; Білорусь — 10,0%; Україна — 6,9%; США — 6,2%; Казахстан — 4,8%). Експорт — $ 97,7 млрд. (г.ч. Україна — 9,1%; Німеччина — 9,0%; Білорусь — 7,9%; США — 6,8%; Нідерланди — 6,2%). Близько. 70% експорту РФ — бл. 50 млрд. дол. — пов'язано з вивозом сировини. За даними Російських джерел у 2002 р. прямі іноземні інвестиції в Росії склали біля 4 млрд. дол. [Континент Сибір: Регіональна ділова газета].

Імпорт (2007) — $ 260,4 млрд. (г.ч. Німеччина — 16,3%; Китай — 12,4%; Італія — 6,9%; Україна — 5,0%; Японія — 4,9%; Білорусь — 4,0%). Експорт — $ 365 млрд. (г.ч. Німеччина — 9,5%; Нідерланди — 7,5%; Туреччина — 6,0%; Італія — 5,6%; Україна — 5,0%; Китай — 5,0%; США — 4,8%; Білорусь — 4,6%; Швейцарія — 4,0%). Майже 70% експорту РФ — близько 250 млрд. дол. — пов'язано з вивозом сировини.

У структурі економіки Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії — найбільші у світі. Росія має також найбільші у світі розвідані запаси природного газу й другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру й на Далекому Сході. Росія також багата на залізну руду, боксити, нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих ресурсів знаходиться у Сибіру, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку й транспортування сировини на місця переробки та споживання.

Див. також : Корисні копалини Росії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Росії, Гірнича промисловість Росії, Економічні райони Росії.
Екологія

Всі доступні дані свідчать про те, що екологічна обстановка в Росії в кінці ХХ ст. — одна з найбільш неблагополучних на земній кулі. У період гласності щонайменше 200 міст Росії були визнані екологічно небезпечними для здоров'я населення внаслідок забруднення повітря і вод. За програмою «брудні міста» бл. 30 міст були відібрані для очищення від забруднюючих відходів виробництва, але ефект виявився мінімальним. Щорічно в районі Норильська, де зосереджені найбагатші родовища поліметалічних руд, у навколишнє середовище викидається 2 млн т діоксиду сірки, майже 2 млн т оксиду міді, 19 млн т закису азоту, майже 44 тис. т свинцю і безліч інших небезпечних для здоров'я людини речовин. Тривалість життя в цьому районі найнижча в Росії. У одній з місцевих лікарень, за даними за шестирічний період, 90% пацієнтів страждали різними захворюваннями легень. Завод з переробки нікелевих руд у місті Нікель на Кольському п-ові настільки сильно забруднює навколишнє середовище, що сусідня Норвегія запропонувала виділити кошти на заміну застарілого обладнання. У радянський час було засекречено до 50 ядерних підприємств, і тільки в 1994 з'ясувалося, що багато які місцевості заражені радіоактивними відходами. Вибухи відходів виробництва атомної зброї в Челябінської області (1957) і атомного реактора Чорнобильської АЕС поблизу Києва (1986) привели до радіоактивного зараження великих територій. Нерідкі випадки аварій на нафто- і газопроводах. Широко поширене забруднення вод стоками промислових і сільськогосподарських підприємств. У 1990-х роках в Росії неодноразово відмічалися спалахи холери через погане очищення води.

Адміністративний поділ Росії

Повна стаття Адміністративний поділ Росії (а також Адміністративний поділ Російської імперії та Адміністративний поділ РРФСР).

Відповідно до статті 65 Конституції Російської Федерації до складу Російської Федерації входять 83 рівноправні суб'єкти, у тому числі: 21 республіка (Адигея, Алтай, Башкирія, Бурятія, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Марій Ел, Мордовія, Північна Осетія, Татарстан, Тува, Удмуртія, Хакасія, Чечня, Чувашія, Якутія), 9 країв, 46 областей, два міста федерального значення — Москва і Санкт-Петербург, Єврейська автономна область та 4 автономні округи (Ненецький, Ханти-Мансійський, Чукотський, Ямало-Ненецький).
Населення
Детальніше у статті Демографія Росії

Росія — багатонаціональна країна, де проживають представники понад 130 різних народів. Чисельність населення — 143 млн.осіб. Росіяни становлять переважну більшість — 80%. Серед національних меншин багато українців. На території населення проживає вкрай нерівномірно: 2/3 проживає в європейській частині країни із сприятливими природними умовами. Значно менша густота населення в азійській частині, де панує різкоконтинентальний клімат. Великі міста — Москва, Санкт — Петербург, Новосибірськ.

Безпека

Кількість засуджених у Росії наближається до 900 тис., рівень рецидивної злочинності перевищив 46%, офіційно зареєстровано 731 тис. безпритульних дітей, армія яких щороку збільшується на 130 тис. Ці цифри, особливо стосовно безпритульних, дуже занижено. За даними ж Інституту соціально-економічних досліджень РАН, до початку 2011 у Росії вже налічувалося: 4 млн. бомжів, 3 млн. жебраків, близько 5 млн. безпритульних дітей.

За даними Держкомстату РФ:
майже кожна п’ята російська дитина — вихованець дитбудинку чи безпритульний (як правило, при живих батьках);
після виходу з дитбудинку 30% випускників стають бомжами, 20 — злочинцями і майже 10% — самогубцями[7].
Офіційні мови
Детальніше у статті Список державних мов Російської Федерації

Державною мовою Російської Федерації на всій її території (згідно зі статтею 68 Конституції РФ) є російська мова. Республіки в складі РФ мають право надавати своїм мовам статус державних.

Конституція РФ не згадує про права автономних округів та областей запроваджувати власні державні мови. Але на практиці автономні округи та області оголошують свої мови державними за допомогою власних статутів.

Релігія

Переважна більшість населення — православні християни; значну частину неслов'янських жителів становлять мусульмани-суніти. Основні релігії: православ'я (Російська Православна Церква), іслам, католицизм, протестантизм, іудаїзм, буддизм тощо.

Спорт Росії

Починаючи з середини з середини XX століття колишній Радянський Союз закріпив за собою звання спортивної держави, адже спортивними успіхами прикривалися значні втрати в суспільних та економічних галузях соціалістичної країни. Опісля розвалу соціалістичної держави, значна спадщина спортивної інфраструктури та спортивних кадрів дісталася Росії (в силу певних обставин — столичний регіон, значна територія й кількість спортивних споруд та інституцій). Починаючи з Олімпійських ігор в Гельсінкі 1952 року, радянські спортсмени «окупували» перші місця в загальному заліку зимових й літніх олімпіад — не віддаючи їх до самого розвалу соціалістичної держави (левову частку тих успіхів привнесли російські спортовці). Але от уже за часів незалежності російська збірна команда почала здавати позиції в світовому спорті — відійшовши уже на третій план, пропустивши вперед збірні США та Китаю в літніх олімпіадах, а на зимових олімпійських форумах ця картина ще більше погіршилася, а на Олімпіаді 2010 в Ванкувері, взагалі, вибули з чільної десятки, посівши 11-е місце в загальному заліку.

Незважаючи на незначний спад в загальному спортивному русі, значна частина російських спортсменів добивається гучних перемог та успіхів в світовому спорті. Російські спортсмени й надалі «законодавці мод» та лідери в наступних видах спорту: хокей, фігурне катання, біатлон, бокс, волейбол, гандбол, теніс, художня гімнастика, синхронне плавання, шахи, а також у різних видах єдиноборств.

З переходом левової частини спортовців на професійні рейки та приходом великого бізнесу та меценатів в спорт, частина ліквідних та розрекламованих видів спорту отримали «нове дихання». Особливо яскраво це спостерігається опісля формації Російської футбольної Прем'єр-Ліги, Континентальної хокейної ліги, тенісного союзу, Баскетбольної суперліги «А» та клубів єдиноборств. Окрім меценатів, значні кошти на спортивну інфраструктуру знову почали виділяти владні структури — особливо це стосується олімпійських видів спорту.

Росія, продовжуючи спортивну сторінку СРСР, надалі є місцем проведення численних світових спортивних форумів. Ще з 1980 року після проведення Літніх Олімпійських ігор в Москві спортивні чиновники мають змогу часто проводити масштабні спортивні дійства, а 2014 року в Сочі буде проведена Зимова Олімпіада, вперше на теренах Росії.

Українці в Росії

За офіційними статистичними джерелами у 1719 р., чисельність українців в Росії становила 262,9 тис.чол., у 1795 р. вона зросла до 810,9 тис.чол. Згідно перепису число українців в Росії у 1897 р. досягло 3,6211 млн, а у 1926 р. — 7,873 млн. У повоєнні роки українці чисельно становили всього 3,359 млн, у 1989 р. — 4,4 млн. Найбільше українців проживає у Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Курська, Воронежа, Саратова, Самари, Астрахані, Владивостока, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбурга до Тихого океану, в Закаспійській області, в Приморській Краю над рікою Уссурі, в Амурській області («Зелений Клин»).

Ряд авторів та організацій вважають офіційні оцінки чисельності українців в Росії заниженими. Альтернативні дані[8] дають приблизно 5 млн українців. Триває швидка асиміляція українців. Найстародавніші компактні поселення українців — у Воронезькій, Курській і Білгородській областях. Після «розкуркулювання» в 1930-х роках їхня кількість з 800 тис. — 1 млн. населення тут сильно змінилась і сьогодні складає 200 тис. українців. На Північному Кавказі проживає 460 тис. українців. Найкомпактніше в цьому регіоні українці проживають в Краснодарському краї та Ростовській області. У нафтових і газових районах Півночі та Західному Сибіру проживають: В Тюменській обл. — 260 тис.; Ханти-Мансійському автономному окрузі — 150 тис.; Республіка Комі — 100 тис.; Всього в Сибіру та на Далекому Сході проживає 1,5 млн. українців. В областях і республіках Урало-Поволжського регіона (Челябінська, Оренбурзька, Саратовська області) — 800 тис. українців. В Москві та Московській області проживають до 500 тис. українців. У Санкт-Петербурзі та Ленінградській області до 250 тис. українців. З 1991 року триває процес трудової еміграції українців до Росії. Офіційно за період 1991—2002 рр. це 1,244 млн чол. За оцінкам від 7 до 10 млн мешканців Росії є українцями за походженням.

Практично в усіх регіонах створені українські культурно-національні організації. Всі ці регіональні організації входять у «Об'єднання українців в Росії» (ОУР). Проте з 2006 року почалося переслідування українських організацій та культурних закладів російською владою. Так 17 квітня 2008 року - зупинено діяльності Українського освітнього центру при середній школі N124 (2008), під приводом відсутності дозвільних документів на саме існування Українського освітнього центру. Крім того іще з 2006 року під тиском Бібліотека української літератури в Москві, а також інше об'єднання українців Росії — Федеральна національно-культурна автономія українців в Росії (ліквідовано 24 листопада 2010 р.). 10 грудня 2010 уряд Росії подає позов до Верховного суду РФ, щодо ліквідації ОУР. Поточна схема ліквідації ОУР повторює схему ліквідації ФНКА УР. [9] [10].


↑ Декларацію прийнято З'їздом Народних депутатів 12 червня 1991 року
↑ а б в г «Росія». Міжнародний валютний фонд. Процитовано 2010-04-22.
↑ Human Development Report 2009. ООН
↑ Грінченко. Словник української мови, т. 2
↑ dt.ua «Пострадянська Росія». Юрій Соболєв «Дзеркало тижня. Україна» №8, 04 Березень 2011
↑ http://www.gks.ru/bgd/regl/b08_11/isswww.exe/stg/d03/26-08.htm
↑ dt.ua «Пострадянська Росія». Юрій Соболєв «Дзеркало тижня. Україна» №8, 04 Березень 2011
↑ газета «Лига Наций», 2000 р.
↑ Росія ліквідує ще одне об'єднання українців//УНІАН - 20.01.2011
↑ Заява правління Об'єднання українців Росії та правління Федеральної національно-культурної автономії українців Росії// Оф. сайт - 20.01.2011

Вікіпедія