ЗДОРОВ'Я. УКРАЇНА. За десятирічний період Україна досягла істотних здобутків на глобальному, регіональному та національному рівнях в організації відповіді на СНІД

 

Олександр Федько - Голова Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально-небезпечних захворювань

 З 8 по 10 червня 2011 року в Нью-Йорку відбудеться Засідання високого рівня Генеральної Асамблеї ООН з приводу виконання Декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІД 2001 року та Політичної декларації з ВІЛ/СНІД 2006 року.

Україна була однією з країн, що ініціювали скликання історичної Спеціальної Сесії Генеральної Асамблеї ООН у 2001 році. І що потрібно підкреслити - за десятирічний період з моменту прийняття Декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІД Україна досягла істотних здобутків на глобальному, регіональному та національному рівнях в організації відповіді на СНІД.
Наша країна має Національну стратегію щодо подолання ВІЛ-інфекції/СНІДу, яка затверджена на законодавчому рівні, є обов'язковою для виконання для усіх гілок державної влади та стосується як всього суспільства в цілому, так і кожного громадянина зокрема. 
Пріоритетними заходами у напрямку подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні держава визнає активізацію профілактики поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу; забезпечення лікуванням хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, які його потребують; дотримання прав людей, які живуть з ВІЛ, та формування толерантного ставлення до них у суспільстві. У даному напрямку нами вжито конкретних кроків шляхом прийняття Закону України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ", який вступив в силу з січня 2011 року. 
Для спрямування та координації зусиль усіх партнерів створено новий центральний орган виконавчої влади - Державну службу України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально-небезпечних захворювань. 
Щороку збільшується державне фінансування необхідних заходів. 
Неможливо переоцінити вклад громадянського суспільства у справу боротьби з ВІЛ/СНІД в Україні. Наша країна пишається тим, що неурядові організації і, що найважливіше, люди, які живуть з ВІЛ, є основними партнерами Уряду у забезпеченні національної відповіді на ВІЛ/СНІД в Україні. 
Ми багато в чому завдячуємо донорам, їх відданості та виконанню зобов'язань, насамперед, перед Глобальним фондом боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією. За роки свого існування Глобальний фонд став безпрецедентно ефективним інструментом надання сталої допомоги, орієнтованої на високі результати. 
На жаль, незважаючи на перші обнадійливі зрушення, темпи поширення епідемії в Україні залишаються невтішними. За темпами розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу Україна посідає одне з провідних місць у Східно-Європейському регіоні. Масштаби епідемії ВІЛ-інфекції в Україні поступово зростають - починаючи з 1999 року кількість нових випадків ВІЛ-інфекції постійно збільшується. У 2010 році було офіційно зареєстровано 20 489 нових випадків ВІЛ-інфекції - це найвищий показник за всю історію епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією, який було розпочато в країні у 1987 році. 
Разом з цим необхідно зазначити, що завдяки реалізації комплексу заходів, спрямованих на взяття під контроль розповсюдження ВІЛ-інфекції, зокрема серед споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН), темпи приросту цього показника, починаючи з 2006 року, невпинно знижуються. Так, якщо в 2006 році, у порівнянні з попереднім 2005 роком, показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію в цілому по країні збільшився на 16,8%, то у 2010 році, в порівнянні з попереднім роком, тільки на 3,3%. Тобто, лише за кілька останніх років завдяки спільним зусиллям держави та її партнерів темп приросту захворюваності на ВІЛ-інфекцію зменшився вп'ятеро. 
Основним шляхом передачі ВІЛ в країні з 1995 до 2007 року, включно, був парентеральний, переважно при введенні наркотичних речовин ін'єкційним шляхом. Вперше, у 2008 році відбулася зміна шляхів передачі - частка статевого шляху передачі стала вище парентерального. 
Ми добре розуміємо, що саме програми профілактики серед осіб з груп ризику та їхніх статевих партнерів відіграють вирішальну роль у визначенні подальшого розвитку епідемії ВІЛ-інфекції. Поряд з розширенням охоплення програмами, необхідно приділити належну увагу якості та інтенсивності втручань, які б змінили поведінку на більш безпечну. Так, за даними поведінкових досліджень 2009 року відсоток СІН, які повідомили про використання презерватива під час останнього статевого акту, складав лише 48%, а дані епіднагляду свідчать про те, що нова хвиля інфікування ВІЛ статевим шляхом тісно пов'язана з небезпечною сексуальною поведінкою саме СІН та їх статевих партнерів. 
Саме з огляду на зазначене, України на сьогодні залишається в категорії країн з концентрованою стадією епідемії ВІЛ-інфекції, що зосереджена серед окремих груп населення високого ризику інфікування ВІЛ, зокрема споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) та навколо цих груп. 
В останні роки, завдяки реалізації комплексу заходів щодо профілактичних послуг для СІН, ситуація саме серед цієї групи в країні стабілізувалася. До груп населення, які в останні роки все сильніше вражає епідемія, належать жінки комерційного сексу (ЖКС), засуджені та особи, які перебувають в місцях позбавлення волі. 
Сьогодні антиретровірусну терапію в Україні отримують майже 23 тисячі людей, які живуть з ВІЛ, у тому числі понад 2 тисячі дітей. 
Рівень охоплення АРТ в Україні залишається недостатнім. Запровадження АРТ у 2004 році вже в 2006 - 2009 роках призвело до деякої стабілізації рівнів смертності від захворювань, зумовлених СНІДом (5,2; 5,4; 5.8; 5,6 на 100 тис. населення, відповідно). Зростання смертності у 2010 році до 6,8 на 100 тис. населення, у порівнянні з попередніми роками, свідчить про недостатнє, для забезпечення впливу на показник смертності, охоплення АРТ. Причому, потрібно підкреслити, що АРТ - це не лише лікування, не лише захід, який зберігає життя ВІЛ-інфікованої людини і значно покращує якість її життя. Це ще й ефективний засіб вторинної профілактики. Науково доведено, що особа, яка отримує адекватну АРТ, значно знижує ризик передачі ВІЛ своїм статевим партнерам. 
Щодо профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, то на сьогодні ця діяльність залишається єдиною з усіх профілактичних напрямків, де досягнуто майже повного охоплення заходами цільової групи. В умовах концентрованої стадії епідемії ВІЛ-інфекції практика тестування кожної вагітної жінки (яка вирішила зберегти вагітність) двічі протягом вагітності, яку раніше критикували за неефективне використання ресурсів, у 2010 році забезпечила виявлення майже кожної другої ВІЛ-інфікованої жінки репродуктивного віку в країні (3 042 серед 6 455 від 18 до 49 років). Результатом цього стало суттєве зниження рівня передачі ВІЛ від матері до дитини з 27,8% у 2001 році до 6,3% у 2008 році (тобто, більше, ніж в 4 рази). Проте, для досягнення рівня цільового Індикатора для європейських країн - 2%, потрібно ще докласти чималих зусиль. 
Незважаючи на політичну волю, зусилля держави, неурядових організацій і суспільства в цілому, ситуація з поширенням ВІЛ залишається тривожною та складною. Зберігається стійка тенденція до збільшення кількості ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. 
Тривожні показники вимагають подальшої мобілізації зусиль держави і всього суспільства, забезпечення ефективного партнерства з ООН, двосторонніми донорами, іншими організаціями. 
Ми підтримуємо нову Політичну декларацію Засідання високого рівня, проект якої ми ретельно розглянули і під час його попереднього обговорення надали до нього свої пропозиції. Ми підтримуємо також нову стратегію ЮНЕЙДС до 2015 року "Прагнення до Нуля", глобальний план "Зворотній Відлік до Нуля" щодо недопущення нових випадків ВІЛ-інфекції серед дітей до 2015 року із збереженням життя матерів. 
Для нас це є амбіційним завданням, що вимагатиме від України безпрецедентних зусиль. 
Але, я переконаний, що уряд країни, МОЗ, Держслужба України соцзахворювань у партнерстві зі своїми сталими і новими партнерами - представниками громадськості і міжнародної спільноти, тобто разом, спроможні докласти усіх необхідних зусиль і вжити вичерпних заходів задля того, щоби остаточно опанувати поширення ВІЛ-інфекції і повернути цей процес у зворотному напрямку.


Прес-служба МОЗ України